У навчальних центрах Збройних сил України — серйозна кадрова проблема: катастрофічно не вистачає інструкторів, які не просто мають бойовий досвід, а й здатні якісно передавати знання новобранцям. Через це страждає ефективність підготовки нових військових у часи, коли кожен день та кожен боєць мають вагу золота. Про це в інтерв’ю «Новинарні» розповів головний сержант ЗСУ Олександр Косинський.
За його словами, проблема починається з самого визначення терміна «бойовий досвід», адже в українських реаліях це поняття часто трактується доволі вільно. Наприклад, командир відділення, який вів бійців у наступ і оборону, має беззаперечний бойовий досвід. Але поряд із ним до категорії «бойових» можуть відносити і сержанта тилового забезпечення, який жодного разу не опинявся на лінії фронту.
Ще один виклик — фізичний стан ветеранів, які могли б бути цінними інструкторами. Часто до центрів приходять люди з пораненнями, обмеженою рухливістю або хронічними проблемами зі здоров’ям, які заважають ефективно проводити тренування на полі.
Крім того, командири бойових частин не хочуть відпускати своїх найкращих сержантів на викладацьку роботу. Ці фахівці потрібні саме на фронті, тож підрозділи утримують їх у строю, навіть якщо ті могли б значно підсилити підготовку новобранців. «Кращих ніхто не віддає», — підкреслює Косинський.
Самі ж військові не завжди хочуть переходити в навчальні центри. Причини — високе навантаження, нестача часу на відпочинок, погане соціальне забезпечення та, як не парадоксально, виснажливі умови служби. Хоча в навчальному центрі значно менше ризиків для життя, інструктори часто вигорають психологічно та фізично.
Окрема проблема — низька кваліфікація частини кандидатів. Сержант підкреслює, що шлях до інструкторської посади має бути послідовним: «боєць — фахівець — лідер — інструктор». Натомість трапляється, що людина ще не пройшла й базовий етап, а вже навчає інших.