«Ринку айті майже нема, тобто це не варіант, якщо є потреба змінювати роботу» .
Ольга Яровінська — продуктова дизайнерка із Дніпра, як і мільйони інших українців, була змушена покинути дім після початку повномасштабного вторгнення. Спершу вона евакуювала дітей на Захід України, а вже у квітні 2022 року родина вирушила до Грузії. Обираючи країну для тимчасового життя, Ольга керувалася практичними речами — у Тбілісі в неї була квартира, що дозволяло продовжувати працювати віддалено на українську компанію й підтримувати стабільний рівень життя.
Однак Грузія виявилася не найкращим місцем для довгострокового перебування з дітьми. Коли старший син захворів, виявилося, що місцева система охорони здоров’я занадто слабка. До того ж мовний бар’єр і відсутність вибору шкіл зі зрозумілою мовою навчання також стали проблемою.
Ми поїхали з Грузії вже в червні 2022, тому що не підійшов рівень медицини — мій старший син захворів, але у дитячій лікарні було лише одне відділення для всіх, незалежно від діагнозу, що збільшувало ймовірність захворіти на ще щось», — підсумувала свій досвід життя в Грузії Ольга.
Чехія. «Мій дохід виріс при зміні української компанії на чеську майже втричі»
Уже в червні Ольга з дітьми переїхала до Чехії. Там, на відміну від Грузії, відкрилися інші перспективи — в країні є стабільний IT-ринок, мова близька до української, а менталітет — зрозумілий і прийнятний. Ольга змогла вивчити чеську мову й швидко адаптуватися. Протягом місяця вона пройшла декілька співбесід і отримала офер у компанії, де й хотіла працювати. Її дохід після переходу з української ІТ компанії до чеської зріс майже втричі (після сплати податків).
Для мене життя в Чехії — це більше плюсів, ніж мінусів. Цікавий ринок праці в ІТ, багато можливостей працювати у великих компаніях, схожа мова (я вільно спілкуюсь чеською за неповних три роки в країні).
Знайшла багато місцевих друзів, діти також. Є можливість підтримувати та навіть покращувати рівень життя, я багато подорожую.
До мінусів можу віднести тільки те, що немає підтримки від родичів, бо вони залишились в Україні, — розповіла dev.ua Ольга.
На новому місці вона відчула якісну різницю: стабільні контракти, чітка структура, п’ять оплачуваних тижнів відпустки, а з 2023 року — навіть безлімітна відпустка, що стало для неї виявом довіри й зрілої корпоративної культури.
Попри тісний зв’язок з Україною, Ольга не планує повертатися. Причина — не лише війна й небезпека у рідному регіоні, а й обмежені можливості професійного розвитку в Україні. Її діти вже повністю інтегровані у чеське середовище, молодша — навчається чеською та англійською. Тож для їхньої родини Чехія стала не просто тимчасовим прихистком, а новим домом.
Джерело: Dev.ua