Марсохід NASA Curiosity, який приземлився на Марсі у 2012 році, нещодавно знайшов нові докази придатності Червоної планети до життя в минулому.
Мінерал під назвою сидерит, знайдений у великій кількості в гірських породах, пробурених марсоходом NASA на поверхні Марса, надав нові докази теплішого і вологішого давнього минулого планети, коли на ній були водойми та потенційно містилося життя, повідомляє Reuters.
“Марсохід знайшов цей мінерал у зразках гірських порід, пробурених у трьох місцях у 2022 та 2023 роках всередині кратера Гейла, великого басейну з горою посередині. Зразки містили до 10,5% сидериту, як визначив прилад на борту шестиколісного марсохода”, – йдеться у повідомленні.
Сидерит – це мінерал карбонату заліза. Його присутність в осадових породах, що утворилися мільярди років тому, свідчить про те, що Марс колись мав щільну атмосферу, багату на вуглекислий газ, який міг би так зігріти планету через парниковий ефект, що вона могла б підтримувати на своїй поверхні водойми з рідкою водою.
“На марсіанському ландшафті є особливості, які багато вчених інтерпретують як ознаки того, що рідка вода колись протікала по його поверхні, а потенційні океани, озера і річки вважаються можливими місцями існування мікробного життя в минулому”, – зазначає видання.
Вуглекислий газ є основним парниковим газом, що регулює клімат на Землі, як і на Марсі та Венері. Його присутність в атмосфері затримує сонячне тепло, що призводить до потепління клімату.
Вважається, що осадові породи кратера Гейла – пісковики та аргіліти – були відкладені близько 3,5 млрд років тому, коли на цьому місці було озеро і до того, як марсіанський клімат зазнав кардинальних змін.
Нові аналізи допоможуть уточнити роль цього незбалансованого вуглецевого циклу в підтримці і, зрештою, втраті придатності для життя протягом планетарної історії Марса.
“Перетворення поверхні Марса з більш придатної для життя в минулому на, очевидно, стерильну сьогодні – це найбільша з відомих екологічних катастроф”, – вважає планетолог з Чиказького університету та Інституту Astera Едвін Кайт.
На Землі вулкани викидають вуглекислий газ в атмосферу, який поглинається поверхневими водами – переважно океаном – і з’єднується з такими елементами, як кальцій, утворюючи вапнякову породу. Завдяки геологічному процесу, який називається тектонікою плит, ця порода знову нагрівається, і вуглець, зрештою, знову вивільняється в атмосферу через вулканізм. Водночас на Марсі тектоніка плит відсутня.