Багатьом людям складно пробігти й кілометр, однак інші можуть пробігти до 10 км і більше. Дехто бере участь в ультрамарафонах, пробігаючи понад 40 кілометрів. Тому постає питання, як далеко може пробігти людина без зупинки, пише Live Science.
Через те, що учасники ультрамарафону зазвичай роблять короткі перерви, аби відпочити, офіційного рекорду з найдовшого забігу без зупинок не існує. Однак навіть якби такий і був, то, ймовірно, найбільшою проблемою були б природні умови.
“Я думаю, що сечовипускання буде обмежуючим фактором”, – зазначила фізик з Гарвардського університету та учасниця ультрамарафонів Дженні Хоффман, яка має світовий рекорд з найшвидшого перетину Америки пішки жінкою (це Хоффман зробила за 47 днів, 12 годин та 35 хвилин).
Якщо не враховувати короткі перерви для біологічних потреб, то люди мають перелік особливостей, які дозволяють їм добре бігати на витривалість, вважає фізіолог з Університету Жана Моне в Сент-Етьєні (Франція) Гійом Міллет.
За його словами, люди мають порівняно великі сідничні м’язи, які допомагають рухатися вперед, здатність накопичувати еластичну енергію в сухожиллях та м’язах, а також міцні шийні зв’язки, які підтримують стабільність мозку під час бігу.
Крім того, люди також можуть добре бігати в спеку, адже температура тіла регулюється за допомогою потовиділення.
“Навіть якщо зовнішня температура досить висока, ми здатні підтримувати температуру тіла відносно низькою, і це величезна перевага в порівнянні з більшістю видів”, – зауважив Міллет в інтерв’ю Live Science.
Попри такі особливості, люди ніколи навмисно не розвивалися, аби бігати на такі екстремальні відстані.
“Протягом більшої частини нашого існування, до недавнього часу, людям доводилося дуже важко працювати, щоб вижити. Якщо ви бігаєте правильно, не травмуєтесь і правильно харчуєтесь, дивовижно, на що здатне ваше тіло, але це не те, для чого ми еволюціонували. Це доведення нормальних адаптацій до крайнощів”, – пояснює Ліберман.
Експерти кажуть, що перелік фізичних факторів, таких як травма, м’язова втома або недосипання, можуть змусити бігуна зупинитися та відновитися, однак психологічна стійкість теж відіграє суттєву роль у бігу на витривалість. Таким чином аби продовжувати рухатися кілька днів підряд, ультрамарафонці повинні вміти терпіти біль та виснаження.
“Ми розвинули надзвичайну здатність змушувати себе робити всілякі надзвичайні речі. Ви повинні хотіти це робити. Тому я думаю, що найважливіше в людині, що обмежує витривалість, – це ментальність”, – підкреслив еволюційний біолог з Гарвардського університету Деніел Ліберман.
Водночас ті люди, які готові до таких екстремальних навантажень, мають ретельно тренуватися, аби уникнути травм. Зокрема перед трансконтинентальним забігом Хоффман працювала над собою, пробігаючи 322 км на тиждень, аби запевнити себе, що вона має достатню підготовку для тривалих тренувань, а також міцність кісток, аби витримувати постійні удари б асфальт.
“Однак, все більше людей намагаються брати участь в ультрамарафонах щороку, а кількість учасників зросла на 1,676% між 1996 і 2020 роками. З ростом популярності цього виду спорту нові бігуни будуть кидати виклик – і, можливо, поб’ють – старі рекорди”, – підсумували у матеріалі.