У кав’ярнях Києва започатковується новий тренд, що стосується правил поведінки відвідувачів. Над столиком вішають наліпки, які забороняють працювати за ноутбуком у закладі, ніби натякаючи, що це місце для кави й відпочинку, а не для роботи. І кількість столичних кав’ярень, що підхоплюють це нововведення, останнім часом зростає.
Про це у соцмережах повідомила кавова експертка та бізнес-консультантка із запуску кав’ярень Марія Ногіна. За її словами, все більше київських кав’ярень забороняють відвідувачам працювати, і це можна зрозуміти. Адже бувають ситуації, коли людина купила еспресо і весь день провела за роботою у закладі – витрачаючи її електрику та воду, займаючи місце, а то й два, бо ж треба кудись поставити ноутбук. Особливо передбачливі ще й обід із собою беруть у судочку, аби не витрачати зайві гроші, і це, звісно, не подобається ані власникам, ані відвідувачам.
Але ж при цьому бувають ситуації, коли вкрай потрібно скористатися ноутбуком через роботу. Хай ненадовго, але наліпка забороняє його навіть діставати із сумки. Виходить, що тоді залишається шукати інший заклад, де ноути поки не заборонені. На думку Марії Ногіної, замість повної заборони треба впроваджувати компромісні рішення.
“Можна для таких клієнтів ввести якийсь депозит, наприклад, ви працюєте, але купуєте щось з асортименту кав’ярні на 300 гривень. Або ж виділяти окремі столики для тих, хто працює, але тут реакція може бути негативною через такий поділ людей. Адже одним доведеться сидіти десь у куті, іншим – на кращих місцях”, – вважає Ногіна.
Прохання експертки до користувачів висловити свою думку з приводу заборони ноутбуків продемонструвало, що вона геть не одностайна. Втім, більшість виступає за те, що кав’ярня – це не коворкінг, і нема чого тут сидіти годинами. “Працівники” займають місця, відвідувачам ніде сісти, а власники не отримують прибуток. І ще декілька різних аргументів на підтримку заборони:
- “Зазвичай ці трудяги приходять просто посидіти в соцмережах, викласти естетік фото, виняток – блекаути”;
- “Беруть каву за 50 грн і сидять 6 годин. Ще й шмаркаються в серветки, які офіціант має прибирати, водичку просять кожні 30 хвилин”;
- “Ідіть в Інтернет-кафе,а не в кав’ярню, вже реально надоїли зі своїми ноутами! Чому майстри манікюру не йдуть працювати в кав’ярні, якщо в них немає де працювати?!це дико,правда?! надоїли вже ті сммщики”;
- “Все правильно. Є коворкінги для цього. Але хочеться безкоштовно”;
- “Ми приходимо у п’ятницю компанією поїсти та витрати коштів більше, столиків нема, бо працює ІТ з кавою”;
- “Візьме одну каву і сидить півдня. Займає місце тих, хто міг би витратити більше за півгодини. Плюс інтернет, підзарядка, туалет… Такий собі вигідний клієнт. Хай йде у бібліотеку”.
Але є й ті, хто проти заборони працювати у кав’ярні, і вони нагадують, що під час відключень світла частина прихильників цього рішення побіжить до кав’ярні, адеж коворкінгів навіть у Києві значно менше. Згадують права людини і неможливість забороняти їй користуватися власними приладами та попереджають власників, що у них впаде рівень відвідуваності. І, звісно, закликають киян бути добріше один до одного, але, схоже, що це не той випадок.