Відомо, що мурахи дуже соціальні істоти, які завжди працюють і підтримують один одного в групах. Ці комахи та люди є єдиними істотами в природі, які постійно співпрацюють під час транспортування великих вантажів, які значно перевищують їхні власні розміри.
Проте мурахи виявилися кращими за людей у груповому експерименті з розв’язання проблем у лабіринті. Дивовижні результати, проливають нове світло на групове прийняття рішень, а також на плюси та мінуси співпраці порівняно з роботою поодинці, пише Phys.org.
Професор Офер Файнерман і його команда з Інституту науки Вейцмана використали соціальну рису мурах, щоб провести еволюційне змагання, яке ставить запитання: хто краще маневрує з великим вантажем через лабіринт?
Дослідницька група під керівництвом Табеа Дрейер створила реальну версію “головоломки про переміщення піаніно” – класичної обчислювальної задачі з планування руху та робототехніки, яка має справу з можливими способами переміщення.
Замість піаніно учасникам експерименту дали великий Т-подібний предмет, яким вони повинні були маневрувати через прямокутний простір, розділений на три камери, з’єднані двома вузькими щілинами.
Дослідники створили два набори лабіринтів, які відрізнялися лише розміром, щоб відповідати розмірам мурах і людей.
Мурахи, обрані для змагання були з виду чорних мурах, довжиною близько 3 мм, Paratrechina longicornis, що поширені по всьому світі. Ці комахи мають довгі вусики. Іноді їх називають “божевільними мурахами” за їхню схильність бігати навколо.
Цікаво, що мурахи вирішували завдання лабіринту трьома комбінаціями: одна мураха, невелика група приблизно з семи мурах і велика група приблизно з 80. Люди ж справлялися із завданням у трьох паралельних комбінаціях: одна людина, невелика група з шести-дев’яти особин і велика група з 26 осіб, кажуть експерти.
Щоб зробити порівняння великим групам людей у деяких випадках наказували уникати спілкування за допомогою мови або жестів, навіть одягали хірургічні маски та сонцезахисні окуляри, щоб приховати рот і очі.
Крім того, людям-учасникам сказали тримати вантаж лише за ручки, які імітували те, як його тримають мурахи. Ручки мали вимірювачі сили тяги, прикладені кожним учасником під час спроби.
Дослідники повторювали експеримент багато разів для кожної комбінації, потім ретельно аналізували відео та всі розширені дані відстеження, використовуючи комп’ютерне моделювання та різні фізичні моделі.
Не дивно, що когнітивні здібності людей дали їм перевагу в індивідуальному випробуванні, в якому вони вдалися до прорахованого стратегічного планування і легко перевершили мурах.
Однак у груповому виклику картина була зовсім іншою, особливо для великих груп, кажуть дослідники. Групи мурах не лише показали кращі результати, ніж окремі мурахи, але в деяких випадках вони виявилися кращими, ніж люди. Адже комашині групи діяли разом у розрахований та стратегічний спосіб, демонструючи колективну пам’ять, яка допомагала їм наполегливо дотримуватися певного напрямку руху та уникати повторних помилок.
А ось людям, навпаки, не вдалося істотно підвищити свою продуктивність, діючи в групах. Коли спілкування між членами групи було обмежено, їх продуктивність впала. Вони, за словами науковців, як правило, вибирали рішення, які здавалися привабливими в короткостроковій перспективі, але не були вигідними в довгостроковій.
“Колонія мурашок – це насправді сім’я і вони мають спільні інтереси. Це тісно згуртоване суспільство, у якому співпраця значно переважує конкуренцію. Ось чому колонію мурашок іноді називають суперорганізмом, свого роду живим тілом, що складається з кількох “клітин”, які співпрацюють одна з одною”, – сказав Файнерман.
За словами науковців, результати дослідження підтвердили супер здатності мурах. “Ми показали, що мурахи, діючи як група, розумніші, адже для них ціле більше, ніж сума його частин. Натомість формування груп не розширило когнітивні здібності людей”, – підсумував професор Офер Файнерман.