Не тільки може, але вже ледь не зробив це минулого літа під час путчу Пригожина. Якби Пригожин здурів не зупинився на підході до Москви, путінський режим міг скластися як картковий будиночок за сирійським варіантом. Армія навряд чи була готова всерйоз воювати з розпареними пригожинськими «Вагнерами», а начальство вже побігло з Москви і злиняло все, до моменту виходу головорізів Пригожина на московські вулиці. Тоді режим був на порозі краху і лише везіння врятувало його.
Путинський режим, як і ассадовський, прогнив наскрізь. Це конгломерат силовиків, що конкурують і ненавидять один одного банд. Корупція та тотальне окозамилювання зробили владу вкрай неефективною. У разі якогось серйозного катаклізму вона розвалиться як трухлявий пень.
Путіна, як і Ассада, ніхто не захищатиме. Верхівка армії зацькована кримінальними справами, ненавидить чужого для неї міністра Білоусова і чекістів, готових пересаджувати генералів, що ще залишилися на волі. Олігархи мріють звільнитися від санкцій та повернути колишнє життя в раю світових надбагатих, яким відчинені всі двері у будь-якій країні. Чиновники втомилися від військового стресу і хочуть звично витрачати та інвестувати на Заході накрадене у Росії. Китай чи якісь інші союзники також допомагати Путіну не будуть і ухвалять будь-кого, хто прийде йому на зміну.
Навіть на чекістів він навряд чи зможе покластися. Вони на ражон теж лізти не звикли, у всіх внутрішніх конфліктах завжди підтримують бік, що перемагає.
За Путіна може впрягтися хіба що найближче його оточення, тип Ковальчуків, Сечина, Медведєва, але швидше вони просто втечуть разом з ним, наприклад, Китай.
Сирійська катастрофа показала слабкість і трухлявість путінського режиму. Цей режим розвалиться за першого ж серйозного катаклізму, який неминучий в умовах війни та санкційного тиску.