Верховний суд України у складі Касаційного адміністративного суду роз’яснив, що повістки про призов на військову службу не можуть бути оскаржені в суді, повідомляє «Судово-юридична газета».
Це пов’язано з тим, що повістка є лише повідомчим механізмом для інформування осіб про їхній правовий обов’язок нести військову службу відповідно до Закону № 2232-XII, а не самостійної правової вимоги. Таку позицію було викладено у рішенні Верховного суду від 23 жовтня 2024 року у справі № 380/2838/24.
Позивач домагався визнання незаконними дій ТЦК та СП з підготовки та вручення повістки. Він заявляв про порушення, у тому числі про підозри у підробці, відсутність реквізитів на повістці та неналежні процедури її видачі та вручення. Позивач також пов’язував ці порушення із кримінальною справою, порушеною проти нього за статтею 336 Кримінального кодексу за ухилення від військового обов’язку.
Важливо зазначити, що суд підтвердив, що:
Повістка є повідомленням, а не рішенням або дією органу, що підлягає адміністративному або судовому перегляду. Обов’язок з’явитися в TЦК випливає з самої повістки, та якщо з правових положень Закону № 2232-XII.
Скарги на утримання чи доставку повістки не є підставою для судового розгляду в рамках адміністративної чи будь-якої іншої юрисдикції. Суд зазначив, що такі претензії не встановлюють порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що є передумовою для судового захисту.
Звинувачення щодо неналежних процедур порядку денного або звинувачення у кримінальній провині, пов’язані з ухиленням від військової служби, можуть розглядатися в рамках кримінального судочинства, де це застосовується.
Суд послався на аналогічне рішення від 8 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22, підтвердивши той самий правовий принцип: створення та вручення повістки TЦК не кваліфікуються як адміністративні акти, що підлягають перегляду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства.
Так, Верховний суд відхилив скаргу позивача та підтвердив рішення нижчестоящих судів. Він підкреслив, що оскарження процесу чи змісту повістки, а також будь-які наслідки, що випливають з цього, не підпадають під компетенцію адміністративних або загальних судів.
Суд повторив, що будь-які процесуальні порушення чи кримінальні звинувачення мають розглядатися в рамках відповідних кримінальних проваджень, а не адміністративних.