Падіння Вугледара виявилося болючим ударом для української армії, зокрема для бійців 72-ї окремої механізованої бригади, які героїчно тримали оборону міста. Місто, яке стало символом спротиву з самого початку повномасштабного вторгнення, тепер перейшло під контроль ворога. Але що пішло не так? Бійці розповіли про нову, жорстоку тактику росіян і про критичну нестачу підкріплень.
Тактика піхоти замість техніки
Російська армія, постійно стикаючись із знищенням своєї техніки, вирішила змінити стратегію. Замість важкої техніки окупанти почали більше покладатися на піхоту, використовуючи її як прикриття, а знищену техніку — як імпровізовані укриття. “Ми знищували їхні бойові машини з інтервалом у 200 метрів. Потім вони проривалися до знищених машин і копали окопи біля них. Згоріла техніка ставала укриттям,” – розповідає один з українських бійців. Російські солдати використовували проміжки між машинами для маневру, влаштовуючи справжню пастку для українських захисників.
Російська тактика “м’ясорубки”
Інший військовий наголосив, що російське командування показало повну зневагу до життя своїх солдатів. Окупанти кидали своїх людей у криваві атаки, сподіваючись задавити українських бійців числом. “Вони приходили маленькими групами по п’ять осіб. Ми вбивали чотирьох, а один залишався живим, окопувався і чекав підмоги. Потім приходили нові п’ять. Ми знову знищували більшість, а ті, хто вижив, приєднувалися до першого. Так зростала група. Коли їх ставало п’ятеро-шестеро, вони рухалися далі,” – розповідає боєць. Росіяни діяли без розумного підходу, кидаючи у бій тисячі солдатів, ніби вони були витратним матеріалом.
Невиправдані втрати
Втрати серед росіян були катастрофічними, але це не зупиняло їх. Вони продовжували атакувати в тому ж дусі, попри неймовірні втрати. “Вони буквально завалювали поле своїми людьми, але в них було достатньо ресурсів, щоб продовжувати ці атаки,” – ділиться український солдат. Це було схоже на жорстоку і непродуману стратегію “м’ясорубки”, коли замість тактичної переваги росіяни просто кидали все більше і більше своїх людей у вир атаки.
Відсутність підкріплень з українського боку
Однак, окрім нової тактики ворога, критичною проблемою для 72-ї бригади стала відсутність належного підкріплення. “Ми трималися скільки могли, але врешті-решт наші сили вичерпалися. Не було достатньо ресурсів і свіжих сил, щоб втримати місто,” – зізнався один з військових. Це стало одним з ключових факторів втрати Вугледара. Незважаючи на героїчний спротив, нестача підкріплення стала фатальною для оборони міста.
Висновок: Війна чисел та ресурсів
Втрати Вугледара демонструють, що на війні не завжди вирішує лише тактика чи стратегія – інколи все залежить від ресурсів. Українські захисники билися до останнього, але без належної підтримки їхня задача стала практично неможливою. Російські сили, які готові втратити десятки, якщо не сотні своїх солдатів, все ж змогли прорвати оборону. Але ціна їхніх перемог неймовірно висока, і не зрозуміло, як довго вони зможуть підтримувати такі темпи.
Оперативні зведення, події на фронті й військові рішення — у розділі «Війна».