Ані вторгнення України в Курську область, ані останні західні санкції не викликають невдоволення серед населення найбільших міст Росії. Економіст Владислав Іноземцев у колонці для The Hill пробує пояснити, чому Москва й Петербург цілком задоволені тим, як живуть зараз.
Через два з половиною роки після широкомасштабного вторгнення їхньої країни в Україну росіяни, схоже, відчувають менший вплив війни, ніж у 2022-му.
Ані вторгнення України в Курську область, ані останні західні санкції, схоже, не викликають невдоволення серед “пересічних” громадян чи заможного населення найбільших міст Росії.
Це стало несподіванкою для багатьох західних політиків і російських дисидентів, які покладали певні надії на невдоволення москвичів і петербуржців “економікою війни”, адже зникли такі атрибути розкоші, як західні бутіки, необмежене користування інтернетом і навіть легкі поїздки на вихідні до європейських столиць. Але хоча Росія стала значно більше відрізаною від Заходу — дістатися до Парижа чи Берліна можна лише через Стамбул чи Доху, а для доступу до “заборонених” сайтів потрібен VPN, усе це дратує надто мало людей, щоби спричинити якусь значну реакцію.
Чим можна пояснити таке мовчання в тих російських громадах, які вважаються найбільш вестернізованими в усій країні? Я б запропонував досить парадоксальну відповідь. Москва та інші російські мегаполіси останніми роками стали набагато більш вестернізованими, попри те, що Росія видається найвідчайдушнішим противником Заходу.
Дивлячись на Москву, ми бачимо не тільки величезну концентрацію багатства, завдяки якій столиця приносить 20% усіх податків до федерального бюджету Росії, а й стрімку модернізацію міської інфраструктури та розвиток різноманітних цифрових послуг, яких майже ніде більше немає.
Західні санкції, запроваджені 2022 року, призвели до різкого падіння російського експорту капіталу. Майже всі гроші, які раніше були б спрямовані в елітну європейську нерухомість, натомість стали перетікати в Москву, Санкт-Петербург і їхні передмістя. З 2021-го середня вартість квартири в Москві зросла на 43%, а міська влада вклала величезні кошти в розвиток транспортної інфраструктури та стимулювання приватного бізнесу у сфері послуг, щоб задовольнити все більший попит.
За останні десять років було побудовано 78 нових станцій московського метро — більше, ніж за попередні чотири десятиліття, а мережу приміських поїздів інтегровано в ширшу залізничну систему, яка тепер нагадує паризьку мережу Métro-RER. Місто має найбільший парк повністю електричних автобусів місцевого виробництва в Європі, а річкові електричні трамваї зміцнюють транспортну інфраструктуру Москви.
Попри те, що Visa і MasterCard призупинили свою діяльність у Росії, росіяни продовжують користуватися системою миттєвих платежів Центробанку, яка дає змогу миттєво й без комісії переказати будь-яку суму грошей, використовуючи як ідентифікатор номер мобільного телефону. Столичні міста Росії випереджають європейські мегаполіси з використання у фінансових операціях платежів з QR-кодом і розпізнавання облич, а мобільний зв’язок у Росії залишається найдешевшим і найшвидшим у Європі. У продуктових магазинах представлений той самий асортимент товарів, що й до війни, включно з французьким вином та італійськими кондитерськими виробами. Крім того, доставка продуктів і товарів додому автономними ботами — звичайна справа.
Звичайно, наслідки війни досі відчуваються в найблагополучніших регіонах Росії. Наприклад, масова еміграція 2022 року і зростання кількості мобілізованих на військову службу призвели до нестачі робочої сили. Але і в Москві, й у Санкт-Петербурзі кількість тих, кого відправляють на війну, не надто велика, оскільки містян не приваблюють навіть рекордні передплатні бонуси, пропоновані добровольцям. Тим часом усе більший попит сприяє зростанню місцевих зарплат.
Ба більше, останніми місяцями пропозиції роботи стали настільки привабливими, що багато росіян, які покинули країну на початку війни, тепер повертаються, так і не зумівши інтегруватися в європейське суспільство. Навіть західні знаменитості, як-от економіст із питань розвитку Джеффрі Сакс, беруть участь у гламурних міжнародних заходах, зокрема нещодавньому Форумі міського майбутнього БРІКС, на який приїхали десятки мерів великих міст Азії, Африки та Близького Сходу.
Звичайно, російські мегаполіси завжди відрізнялися від решти країни. Але в наші дні можна простежити за їхнім розвитком, щоб зрозуміти, чому російським громадянам вдається ставати дедалі більш забезпеченими, тоді як їхня країна перебуває у стані війни з найближчим сусідом.
Як я стверджував 15 років тому в Le Monde, російське посткомуністичне суспільство стало надзвичайно індивідуалізованим і орієнтованим, як казав покійний польсько-британський соціолог Зигмунт Бауман, на особисте вирішення системних суперечностей. Ці люди не так стурбовані, як раді від’їзду ліберальних росіян і вітають ті позитивні економічні зміни, які вони спостерігають у своєму повсякденному житті.
Цей економічний прогрес, частково спровокований конфронтаційною політикою Заходу, підірвав антипутінські настрої в країні набагато сильніше, ніж будь-який інший чинник. На сьогодні він переважує скорочення політичних свобод у країні останніми роками — оскільки на ці свободи претендує небагато людей, а економічне процвітання відчувають усі.
Таким чином, спроба Заходу підірвати Росію економічно з 2022 року призвела до протилежного результату — принаймні поки що.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.
Аналітичні статті, колонки та коментарі фахівців із політики, економіки, безпеки й суспільства. Аргументовані думки, прогнози та оцінки подій — читайте в розділі «Погляд експертів».