Океан покриває понад 70% поверхні планети і є домівкою для найдивніших, а часом і найнебезпечніших істот у світі. Тепер учені виявили, що морська істота, схожа на медузу зі щупальцями, мабуть, здатна жити вічно та спричиняти заразну форму раку, пише Daily Mail.
Урядові вчені у Франції вивчали “коричневих гідр”, названих так на честь озерних чудовиськ із грецького міфу, і тепер побоюються, що їхні “заразні види раку” можуть мати “драматичні екологічні наслідки”, якщо дозволити істотам поширюватися в дикій природі.
До цього аналізу біологи й дослідники раку вважали, що заразні види раку коричневих гідр можуть виникнути лише внаслідок рідкісного “ідеального шторму” властивостей господаря і ракових клітин. Але нові результати досліджень французького національного дослідницького агентства le Centre national de la recherche scientifique (CNRS) показали, що заразні види раку можуть виникнути просто через перегодовування.
Попри те, що пухлини розвивалися лише в лабораторних умовах, це явище загалом ледь не призвело до вимирання тасманійських дияволів біля берегів Австралії за останнє десятиліття. Тепер науковці побоюються, що забруднення планети може спричинити різноманітніші види раку. Ба більше, вчені все ще не знають, чи можуть такі форми захворювання уражати людей.
За словами авторки дослідження, еволюційного еколога Софі Тіссо, основна проблема полягає в тому, що людська діяльність може неусвідомлено створювати умови, які сприяють поширенню цих видів раку.
Під час експерименту вчені годували лабораторні колонії бурих гідр (Hydra oligactis) личинками креветок (Artemia salina) — це зберігалося як для контрольної, так і для експериментальної групи. Згідно з польовим керівництвом Департаменту охорони природи Міссурі, часом, гідри здатні розростатися до великих розмірів, і коли це відбувається в рибницьких господарствах, бурі гідри можуть становити серйозну загрозу для крихітних мальків риб і креветок, які нещодавно вилупилися.
Зазначимо, що раніше коричнева гідра привернула увагу біологів, які вивчають прісноводні екосистеми. Причиною стала, здавалося б, нескінченна тривалість життя цієї загадкової морської істоти. Спостереження показують, що бурі гідри не просто кидають виклик старінню, вони також здатні регенерувати свої пошкоджені частини.
Тіссо з командою також виявили, що заразні види раку, створювані бурими гідрами, часто були “крихкими” і могли перейти в стадію ремісії, якщо вчені починали менше годувати морських істот.
Автори дослідження та інші біологи, які вивчають трансмісивні види раку, надалі сподіваються використовувати швидкий життєвий цикл гідри, щоб краще зрозуміти їхню поведінку в лабораторних умовах. За словами біолога Майкла Метцгера, який вивчає еволюцію раку в Тихоокеанському північно-західному дослідницькому інституті в Сіетлі, у бурої гідри є високий потенціал для революційних досліджень раку. Вчений вважає, що ми можемо багато чому навчитися про фундаментальні аспекти біології раку завдяки цим морським істотам.
Під час експерименту команда змогла викликати рак у своїх експериментальних групах бурої гідри менш ніж за два місяці та відстежували між чотирма-п’ятьма поколіннями крихітної м’ясоїдної тварини, щоб спостерігати за передачею заразних пухлин.
Автори дослідження вважають, що саме “заразна” пухлина є найімовірнішим поясненням того, чому наступні покоління гідр набувають пухлини своїх батьків. За словами Тіссо, якщо цей висновок підтвердиться в майбутньому, буде важливо враховувати ці аспекти під час вивчення екосистем, які були зруйновані через діяльність людини.
Водночас учені заявляють, що все ще занадто рано говорити про те, що такі відкриття, пов’язані з трансмісивними видами раку бурої гідри, можуть означати для людей і форм захворювання у них.