Спроба захисту громадою Києва ще однієї історичної будівлі кінця ХІХ ст. зазнала поразки. Ввечері 19 липня будівельники знесли Садибу Зеленських 1890 року побудови у середмісті столиці. Це відома будівля, про неї не раз писали ЗМІ, пам’яткоохоронці не раз мітингували з вимогою надати їй охоронний статус, створювали петиції – а зважаючи на назву, зверталися по захист навіть до президента. Жоден з цих заходів не був результативним: садиби на вул. Кониського, 22 не стало.
Як руйнували пам’ять Києва
Про роботи зі знесення дерев’яної споруди, обкладеної цеглою, 1890 р., повідомив у соцмережах київський пам’яткоохоронець Дмитро Перов ввечері у п’ятницю, 19 липня. Активіст покликав киян на допомогу – адже забудовник вже підігнав на місце важку техніку. Судячи зі світлин, на місці відбулася штовханина: забудовник вперто захищав “своє”.
Викликали поліцію. Але робітники діяли швидко – екскаватор завалив фасад будинку, який до цього вже розбирали зсередини, за досить короткий час. Щойно прибули правоохоронці, будівельники, які атакували активістів та зруйнували Садибу Зеленських, сховалися за зеленим парканом – поряд повним ходом триває будівництво клубного дому Turgenev. Власне, на місці Садиби й має постати ще одна черга цього ЖК.
З півтора десятки небайдужих киян приїхали, щоб не дати зруйнувати 134-річну пам’ятку архітектури, втім, застали на місці вже руїни. Показово, що й поліцейські, що прибули на виклик, розводили руками: не мали повноважень затримувати порушників, які відповідали за безпосереднє знесення будинку. Це видно на відео, що виклав Дмитро Перов у Facebook. А дискусія звелася до того, чи були процедури з демонтажу “безпечними” для оточуючих (вулиця Кониського має чималий пішохідний трафік).
“Це не іскандер і не калібр. Це не результат бойових дій. Це місто Київ, за 320 км до найближчої точки фронту. ТОВ “Тургєнєв Білд” зніс історичну Садибу Зеленських, 1890 р. Активісти, що намагались завадити демонтажу – були побиті тітушками… Поліція опитала ескаваторника, але нікого не затримали. На місці історичної памятки тепер мають збудувати ЖК”, – зазначив у розпачливому дописі Дмитро Перов.
Чому Садибу Зеленських не вдалося захистити
Перша спроба демонтажу сталася ще у серпні 2021-го. Попри поважний вік, будівля не мала повноцінного охоронного статусу, але розголос затримав забудовників. 31 серпня 2021-го споруда була внесена рішенням Київради до переліку будівель, що “підпадають під додатковий захист” (після знесення ціна цього переліку, як і самого захисту міської ради, суттєво девальвували). У серпні 2022-го Київська міська прокуратура наклала арешт на будівлю. Питання навіть могли винести на засідання РНБО (як-не-як, будинок носить визначне нині прізвище). Але якось не склалося.
Здавалося, проєкт другої черги клубного дому був заморожений. Але саму будівлю почали поволі ослаблювати зсередини – перехожі фіксували на камери, як будівельники пиляли щось та демонтували, знищуючи споруду. Зрештою, забудовник Turgenev, назва якого Т-Інвест, група компаній “Сервіт”, перейшов у наступ. Йому вдалося вгатити “останній цвях у домовину”, причому досить абсурдним способом.
У квітні 2024-го він представив на розсуд консультативної ради Департаменту охорони культурної спадщини Київради дослідження, згідно з яким садиба, нібито, не може вважатися пам’яткою. Аргументи абсурдні. По-перше, столиця, нібито, нічого не втратить, якщо замість маєтку 1890-х у середмісті з’явиться висотка зі скла та бетону: нібито, будівля “неодноразово перебудовувалась, була надбудована і зазнала суттєвих руйнувань”, через що не представляє цінності.
По-друге, будівля негідна Києва, бо будувалася… на замовлення професора російської філології Василя Малініна. Це, нагадаємо, аргумент забудовника, що створює клубний дім Turgenev, названий іменем класика російської літератури, письменника-реаліста, почесного члена Московського університету, пропагандиста російської літератури та драматургії на Заході.
“Цікаву” архітектурно-пізнавальну довідку для забудовника підготувала Інна Шулешко, держслужбовиця, заступниця директора ДП “Всеукраїнський науково-методичний та дослідно-інформаційний центр архітектурної спадщини”. Посадовиця, що володіє двома квартирами, також декларує чималі готівкові кошти – вони в два рази перевищують її річну зарплатню, отриману на посаді.
А що казала міська влада
Як ми вже зазначали, кияни створили петицію на захист Садиби Зеленських. У травні вона набрала необхідні голоси, була розглянута – і вже в червні секретар міськради Володимир Бондаренко видав доручення заступниці голови КМДА Ганні Старостенко та постійній Комісії міськради з питань збереження та захисту культурної спадщини – розглянути питання.
“Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради ініціював розгляд питання щодо занесення (споруди. – Ред.) до Переліку щойно виявлених об’єктів культурної спадщини”, – повідомив тоді Бондаренко, нагадавши, що аргументи забудовника комісія вислухала, але остаточного висновку не дійшла.
Незручне питання передали на відкуп Інституту національної пам’яті: саме він, за ідеєю міськради, міг встановити, чи є будинок цінним для Києва, зважаючи на те, що Василь Малінін викладав російську філологію (цікаво, чи, бува, забудовники не вирішили, що він міг би викладати українську філологію у Києві часів Емського указу). Сам забудовник тим часом успішно судився за право знести садибу – він буквально примушував КМДА надати містобудівні умови та обмеження для початку робіт: відповідні рішення в інтересах “Т-Інвест, ГК “Сервіт” прийняли Київський окружний адмінсуд та Шостий апеляційний адмінсуд.
Попутно імітацію бурхливої діяльності з порятунку стали розвивати провладні депутати Київради – зокрема, Дмитро Білоцерковець від УДАРу направив звернення до прокуратури щодо “самовільних робіт” з демонтажу будівлі, зазначивши, що відповідних дозволів на знесення внутрішніх стін у будівельників не було. Зазначав, що роботи в будинку ведуться “цілком незаконно” – але допомогти врятувати садибу не зміг.
Інститут нацпам’яті не забарився з відповіддю – на його думку, сама назва ЖК “Тургенєвъ” не відповідає вимогам законодавства України. Російський письменник, драматург, публіцист тощо зневажливо ставився до українців та мови. Зокрема, у одному з творів він писав, що “никакого особенного малороссийского языка не было, нет и быть не может” – це в теорії мало б поставити крапку на проєкті “Turgenev”. Але – не поставило.
Вже 10 червня пам’яткоохоронна спільнота ЦЕГЛА повідомила з посиланням на офіційну відповідь Київради, що підстав для зупинки будівництва більше немає. А забудовник подав до суду на міськраду і вже виграв дві інстанції. Відтак, будівлю можна було вважати остаточно приреченою приблизно з початку літа.
А хто ж будує “Тургенєв”?
Замовником першої черги клубного дому Turgenev є “Компанія “Т-Інвест”. Коли ЖК активно будували, то його директором був Віктор Троянчук. Він зараз є директором фірми з купівлі та продажу нерухомості “Тургенєв Білд”. Цю компанію зареєстрували у червні 2020 року й вона входить до кола інтересів Миколи Негрича та Михайла Голиці.
Останній – представник київської еліти: був головою правління ХК “Київміськбуд”, депутатом Київради. А Негрич – також депутат Київради 7-8 скликань, та зять Голиці.
Будинок з комахами, будинок Замкова: які споруди також у “червоній” зоні
Також проблеми виникли у відомого столичного будинку Марії Станіславської на вулиці Володимирській, 93, який кияни знають як “Будинок з комахами”. Його почали розбирати у квітні 2023 року. Це робилося заради побудови поруч нового офісного центру. Через розголос забудовник зголосився не знищувати будівлю, але це мають зафіксувати в охоронному договорі.
Ще одну будівлю в лютому 2024-го почали руйнувати невідомі. Мова про будинок Замкова 1899 року побудови на вул. Івана Франка, 26. Так, в історичній споруді було демонтовано оригінальні перекриття даху. Поліція, що прибула на місце події, зафіксувала правопорушення та склала протокол, за яким виконроб матиме сплатити штраф у 1700 грн.