Незважаючи на те, що блакитних очей насправді немає, у Європі цих “неіснуючих” дуже багато, а в деяких країнах навіть більшість. Хоча ще якихось 6-10 тисяч років тому всі ходили кароокі і чудово себе почували, доки не відбулася генетична мутація, яка вплинула на вироблення коричневого пігменту меланіну. При цьому простежуються певні тенденції, як по-різному колір очей проявляється у різних частинах світу, повідомляє IFlScience.
Меланін у коричневій райдужці захищає від сонця
Попри те що за колір очей відповідає понад півсотні генів, а не два, як вважалося раніше, домінуючим у нинішніх людей, загалом, залишається коричневий. Карі очі є найпоширенішими з різних причин.
- По-перше, генетика грає ключову роль у визначенні кольору очей. Гени, відповідальні за коричневий колір, є домінантними, а це означає, що вони частіше передаються потомству.
- По-друге, еволюція та адаптація – карі очі найпоширеніші у регіонах із “великим сонцем”. А меланін у райдужці захищає очі від шкідливого ультрафіолетового випромінювання. Тому кароокі жителі Африки, Південної Азії та Південної Америки мали еволюційну перевагу, оскільки їхні очі були краще захищені від сонячного світла.
- По-третє, на поширення генів впливають міграційні процеси, і ген карих очей просто “рознесли” світом.
І, незважаючи на мутації, що призвели до появи інших кольорів очей, карий колір залишився більш поширеним.
А, може, вся справа в неандертальцях
Згідно з дослідженням, яке проаналізувало дані про колір очей у різних країнах Європи та Центральної Азії, Узбекистан, Казахстан, Вірменія та Грузія – кароокі лідери. Блакитнооких у Грузії трохи більше 7%, у решти – близько 3%.
В Україні 50% населення мають карі очі і по 25% посідають блакитні і “проміжні” кольори. І на тлі решти списку це золота середина. Адже якщо подивитися на північ Європи, то там суцільне блакитнооке засилля.
Наприклад, в Ісландії 9% – карі, 74% – блакитні, у Данії 14,5% – карі, майже 65% – блакитні.
Із цього приводу вчені мають кілька теорій. Можливо, у європейців більше неандертальських генів, а деякі дослідження показують, що у неандертальців могли бути світлі очі та волосся, а це могло вплинути на гени, передані сучасним людям.
Можливо, вся річ у “гіпотезі вітаміну D”: світлі очі найчастіше зустрічаються серед народів, що живуть у північних широтах, і вони могли бути адаптацією до умов низького освітлення та низького рівня УФ-випромінювання. Ці адаптації могли сприяти виживанню та розповсюдженню світлого кольору очей.
Хоча, швидше за все, це сукупність кількох факторів, але в будь-якому разі блакитні очі нікуди не подінуться – на світі достатньо носіїв цих генів.