Під крижаним щитом Західної Антарктиди виявлено залишки стародавньої річкової системи, яка колись простягалася на тисячі кілометрів, пише LiveScience.
За словами авторів дослідження, відкриття показує, як екстремальні зміни в кліматі можуть змінювати планету.
“Якщо ми готуємося до екстремальних змін клімату в майбутньому, тоді нам необхідно винести уроки з періодів в історії Землі, коли це вже відбувалося”, — каже співавтор дослідження з Центру полярних і морських досліджень імені Гельмгольца Йоганн Клагес.
Уже давно відомо, що в епоху, звану середній-пізній еоцен, атмосфера Землі зазнала радикальних змін. Це сталося близько 34-44 млн років тому. Коли ж на планеті рівень вуглекислого газу різко знизився, настало глобальне похолодання, яке спровокувало утворення льодовиків.
Експерти зазначають, що кількість вуглекислого газу в період пізнього еоцену майже вдвічі перевищувала сучасні показники. Але таких рекордів Земля може досягти вже через 150-200 років, якщо рівень парникових газів в атмосфері продовжить зростати.
На сьогодні більша частина Західної Антарктиди вкрита льодом, що ускладнює доступ до осадових порід, а це зі свого боку унеможливлює аналіз цих порід. Геологи спираються на мінерали і скам’янілості у відкладеннях, щоб визначити клімат, який панував на тій чи іншій території.
Клагес і його команда на дослідницькому судні Polarstern пройшли шлях із найпівденнішої частини Чилі через сувору протоку Дрейка в західну частину крижаного континенту. За допомогою сучасного обладнання вчені змогли пробурити морське дно і зібрали керни з м’яких відкладень і твердих порід.
Пробуривши морське дно на глибину майже 30 метрів, ученим вдалося отримати керни з відкладеннями з двох різних періодів. Так, нижня частина осаду утворилася в середині крейдяного періоду, близько 85 млн років тому. У ньому були скам’янілості, спори та пилок, що характерно для тропічних лісів помірного поясу. У верхній же частині керна був пісок епохи середнього і пізнього еоцену, приблизно 30-40 млн років тому.
У шарі еоценового піску вчені виявили незвичайний малюнок, який нагадував ті, що знаходять у дельтах річок.
Дослідники провели аналіз ліпідних біомаркерів, під час якого було знайдено унікальну молекулу, що трапляється у ціанобактерій, які живуть у прісній воді. Таким чином вчені з’ясували, що стародавня річка колись перетинала континент.
Річка тягнулася на 1500 кілометрів, перш ніж впасти в море Амундсена.