Кіношні історії, пов’язані з трансплантацією органів, особливо серця, коли герой стає іншою людиною після пересадки – не просто фантазії сценаристів. Після першої трансплантації серця 1967 року пацієнти неодноразово повідомляли про дивні зміни власної особистості. Ще наприкінці 90-х австрійські вчені провели інтерв’ю із 47 людьми, які отримали нове серце. Тоді лише 6% повідомили про явну зміну особистості, але згодом подібні історії почали з’являтися дедалі частіше. І це змусило говорити про те, що трансплантація серця – це не просто заміна непрацюючого органу, і, можливо, щось є в уявленні про серце як центр, у якому формується особистість і містяться почуття.
І як би неймовірно це не виглядало, нове дослідження Університету Колорадо припускає, що зміни, викликані трансплантацією, стосуються не тільки серця, повідомляє Science Alert.
Після операції люди стають схожими на своїх донорів
Хоча більшість історій, розказаних пацієнтами, пов’язані саме із серцем. А зміни після трансплантації чого тільки не стосуються – від переваг у сексі та музиці до нових “спогадів”.
Наприклад, 9-річний хлопчик, який став смертельно боятися води, отримавши серце від маленької дівчинки, яка потонула в басейні.
- Або 47-річний робітник, котрий полюбив класичну музику після пересадки серця від молодого скрипаля.
- Або 46-річний чоловік, у якого почалися дивні проблеми із їжею після трансплантації серця від 14-річної дівчинки, яка страждає на булімію.
- Або 56-річний професор, якому дісталося серце поліцейського, вбитого пострілом в обличчя. Йому через кілька тижнів після операції наснився спалах світла в обличчя, перед яким він побачив обличчя Ісуса. За словами дружини донора, на Ісуса був схожий головний підозрюваний у вбивстві.
У дослідженні вчених Університету Колорадо, які припустили, що не тільки пересадка серця викликає зміни в особистості, брали участь 23 реципієнти серця та 24 реципієнти інших органів. Загалом обох групах близько 90% повідомили про зміни, пов’язані з емоціями, темпераментом, ідентичністю, релігійними переконаннями, спогадами, їжею.
Спогади зберігаються по всьому тілу
Незважаючи на невелику кількість учасників, вчені вважають, що, можливо, наше відчуття себе міститься не в одному чи двох органах, а у кожній клітині. І це перше дослідження, що доводить, що зміна особистості може відбутися після трансплантації будь-якого органу.
І якщо “серцеві” зміни пояснювалися тим, що у серці є свій “маленький мозок”, вплив інших трансплантованих органів пояснює гіпотеза системної пам’яті. Вона передбачає, що пам’ять мають усі живі клітини і спогади зберігаються по всьому тілу – тому реципієнт може відчути історію донора через свою тканину.
При трансплантації нервові зв’язки в органі, що пересаджують, розірвані, але нерви можуть функціонувати. До того ж, через рік після операції й нервові зв’язки можуть частково відновитись. Клітини донорів виявляли у реципієнтів протягом двох років після трансплантації, і що відбувається з їхньою ДНК – ніхто не знає. Вчені припускають, що ДНК може викликати запалення, а коли воно стає хронічним, це може змінювати риси особистості.