Адміністрація президента США Джо Байдена стурбована тим, що поточний імпульс, якого Росія досягла на полі бою в Україні, змінює траєкторію війни.
Про це пише американська газета New York Times , посилаючись на низку джерел в офіційних колах США та союзних країн.
Видання нагадує, що хоча ще півтора роки тому в Білому домі та Пентагоні дискутували про те, чи станеться повний колапс російських військ в Україні, тепер адміністрація Байдена «дедалі більше стурбована тим, що Володимир Путін накопичує достатній імпульс для зміни траєкторії війни», а також суттєво покращити «колись тьмяні» перспективи своєї армії.
Деякі з помічників президента Байдена у приватних розмовах висловили занепокоєння тим, що Путін, як і США, виніс уроки з перших років війни, зокрема щодо того, які технології працюють, а які ні.
«І їхнє найбільше занепокоєння [оточення Байдена] полягає в тому, що поки Росія замінює зброю, знищену за перші 27 місяців війни, Путін може відновлювати позиції саме тоді, коли Байден готується зустрітися зі своїми найближчими союзниками на зустрічі Групи семи (G7) в Італії. в червні. Неясно, чи зможе Байден повторити заяву, яку він зробив у Фінляндії минулого літа, що Путін “вже програв цю війну”, – пише NYT.
У той же час офіційні особи – джерела NYT – стверджують, що Джо Байден продовжує відхиляти пропозицію про розгортання західних військ в Україні, яку підтримує президент Франції Еммануель Макрон .
Видання наводить думку ряду аналітиків, серед яких Стівен Хедлі , радник з національної безпеки за часів Джорджа Буша , і констатує, що поточному імпульсу Росії сприяла низка факторів:
затримка допомоги із США, через яку Росія змогла досягти «величезної артилерійської переваги» над військами України;
брак систем та боєприпасів ППО дозволив Росії використовувати свою авіацію ще більш безкарно, атакуючи українські лінії оборони плануючими авіабомбами;
затримка закону про мобілізацію в Україні, гострий дефіцит солдатів у ЗСУ та проблема забезпечення належної підготовки тих, кого Україна залучає до армії;
технологічні інновації РФ на полі бою, зокрема нарощування присутності та потужності засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ), які перешкоджають у т. ч. артилерії та безпілотникам, наданим Сполученими Штатами та іншими країнами НАТО.
«Ці переваги на полі бою, звичайно, ефемерні, і через 18 місяців війна може настільки ж відрізнятися від поточної ситуації, наскільки іншою вона була 18 місяців тому. Але в адміністрації Байдена зростає відчуття, що наступні кілька місяців можуть виявитися критичними, оскільки в якийсь момент обидві сторони можуть перейти до домовленості про припинення вогню — перемир’я, подібне до того, що поклало край активним боям у Кореї 1953 року — або просто до замороженого конфлікту», – пише NYT.
Проте всі ці переваги Росії не продовжуватимуться нескінченно, і цього літа війська РФ, ймовірно, зроблять нову спробу поштовху на фронті, прогнозує Майкл Кофман , дослідник з Росії та аналітик американського Фонду Карнегі за міжнародний світ.
«2024 року на боці російських військових — перевага в матеріальних засобах і стратегічна ініціатива, хоча це може і не виявитися вирішальним, — каже Кофман, — Цей рік є вікном можливостей для Росії. Але якщо російські військові не зможуть перетворити ці переваги на досягнення на полі бою та створити імпульс [для подальших поступів], є достатній шанс, що це вікно почне закриватися до початку 2025 року».
NYT констатує, що зараз такий «новий імпульс Росії» найбільш очевидний у Харківській області, де РФ намагається створити т.зв. “Буферну зону”.
Формально Путін називає її метою ускладнення транскордонних рейдів з боку України. Однак деякі експерти попереджають, що справжня стратегічна мета Москви в захопленні територій навколо Харкова полягає в тому, щоб надати руху українським військам, змусити їх зміцнювати місто та послаблювати лінію фронту в інших місцях. Це може створити можливість для ще одного наступу Росії на Донбасі у червні, йдеться у матеріалі.
«Мета російського наступу, швидше за все, полягає в тому, щоб задіяти українські резерви та елітні підрозділи, а потім зафіксувати їх на Харківщині, тим самим послабивши решту фронту», — каже Кофман. “Основною метою Росії все ще залишається завоювання решти Донбасу”, – переконаний він.
Чи вдасться росіянам зробити це, може частково залежати від того, наскільки успішними будуть мобілізаційні зусилля України, нагадує NYT.
Тим часом США намагаються посилити технічні консультації Києва, сподіваючись протистояти російським технологічним здобуткам. У деяких випадках Росії вдавалося перешкоджати націлюванню української зброї, впливаючи на прийом GPS сигналів, зокрема, це погіршило точність ракет, випущених з пускових установок HIMARS.
Таких пускових установок у ЗСУ небагато, проте росіяни досягли певних успіхів у відстеженні їх переміщень. У деяких випадках навіть добре замасковані установки було знищено, констатує NYT.
Оперативні зведення, події на фронті й військові рішення — у розділі «Війна».