Сало на троні: як український делікатес переміг інші “корисні сніданки”

Протягом десятиліть вершкове масло вважали зразком “правильного” жиру, а сало – майже ворогом серця. Та сучасні дані з нутриціології кардинально змінюють уявлення: за вмістом холестерину та складом жирних кислот традиційне українське сало несподівано виходить переможцем.

Як пояснюють фахівці, ключова різниця – у походженні продуктів. Вершкове масло є концентрованим молочним жиром, який проходить технологічну переробку. Сало ж – натуральний тваринний жир, структура якого майже не змінюється, що робить його біохімічно стабільнішим.

Сухі цифри виглядають ще переконливіше.
У 100 грамах вершкового масла міститься близько 215 мг холестерину, тоді як у салі – приблизно 94 мг, тобто більш ніж удвічі менше.

Крім того, масло майже наполовину складається з насичених жирних кислот, надлишок яких пов’язують із серцево-судинними ризиками. У салі їхня частка нижча – близько 39%, а домінує олеїнова кислота (омега-9), що підтримує еластичність судин. Її вміст у салі майже вдвічі вищий, ніж у маслі.

Окрема перевага сала – арахідонова кислота, необхідна для роботи мозку, серця, нирок і зору. У салі її близько 2%, тоді як у вершковому маслі – лише 0,2%. Також сало містить більше селену, який відіграє важливу роль в імунному захисті та антиоксидантних процесах.

Є й практичний бонус: сало краще поводиться під час смаження. Завдяки вищій температурі плавлення воно не утворює бензпірен – небезпечний канцероген, що з’являється при перегріві деяких жирів.

Експерти наголошують: вершкове масло не є “злом”, але його варто вживати обмежено, додаючи невеликі порції до готових страв. А сало, за умови помірного споживання, виявляється не лише частиною української гастрономічної традиції, а й збалансованішим джерелом тваринного жиру, ніж звичне масло.