Якось у Йонаві – місті з населенням 30 000 осіб у центральній Литві – стався вибух, який згодом став причиною дводенних військових навчань під назвою “Залізний вовк” (“Geležinis Vilkas”).
Метою було загартувати військових, поліцію, пожежників, лікарні та парамедиків для дій у виняткових обставинах – Литва готується до найгіршого сценарію: нападу на східний фланг НАТО, пише Politico.
Литва – не виняток: усі країни східного флангу НАТО переглядають протоколи реагування на кризи в медичних установах, проводять тренувальні навчання, закуповують балістичні шоломи і бронежилети, переносять операційні в підземні приміщення.
Війна в Україні зруйнувала ілюзію того, що Європа в безпеці, йдеться в матеріалі. “Питання не в тому, чи нападе [Росія]. Питання в тому, коли”, – заявив заступник гендиректора Естонського департаменту охорони здоров’я, який курирує готовність до криз – від пандемій до війни Рагнар Вайкнеметс.
Країни на кордоні Європи, які раніше перебували під радянською окупацією, занадто добре знають, наскільки швидко можуть з’явитися ворожі війська.
“У нас погані сусіди – Росія і Білорусь”, – сказав заступник міністра охорони здоров’я Литви Даніелюс Наумовас. ЗМІ пише, що Литва з іншими державами НАТО на материку з’єднана через Сувалкський коридор – вузьку і вразливу ділянку, яку вважають однією з імовірних цілей майбутньої російської атаки.
Для країн східного флангу Північноатлантичного Альянсу готовність до війни – не опція, а нагальна потреба. Польща, наприклад, зробила питання медичної безпеки в умовах конфлікту пріоритетом свого головування в Раді ЄС.
Госпіталі під вогнем
Вторгнення Росії в Україну показало, що сучасні конфлікти більше не щадять систему охорони здоров’я – і мирних громадян, яким вона служить. Східноєвропейські країни роблять із цього висновки.
Розташована всього за 50 кілометрів від зовнішнього кордону ЄС із Білоруссю, Вільнюська університетська лікарня Сантарос розвиває підземну інфраструктуру, сховища, майданчики для посадки гелікоптерів і автономні системи, які дадуть змогу функціонувати навіть у разі вимкнення електроенергії або водопостачання.
В Естонії, крім бронежилетів для бригад швидкої допомоги, також будуть видані супутникові телефони, щоб зберегти зв’язок у разі відмови звичайних мереж. У планах навіть створення незалежної інтернет-мережі за необхідності. Електрогенератори встановлюються по всій системі охорони здоров’я.
“Ми точно знаємо, що Росія цілеспрямовано б’є по цивільній та енергетичній інфраструктурі, а це значить, що не можна допустити, щоб лікарні перестали працювати через проблеми на електростанціях”, – каже Вайкнеметс.
Зараз європейські лікарні розглядають можливість переобладнання підвалів під операційні – на випадок необхідності. Естонія закуповує мобільні медичні модулі – лікувальні пункти, що розгортаються в разі НС, які мають допомогти компенсувати обмежені ресурси інтенсивної терапії в Європі.
Хоча в середньому в європейських країнах припадає 11,5 ліжка інтенсивної терапії на 100 000 населення, у воєнний час може знадобитися в 3-5 разів більше, вважає спеціальний радник Норвезького управління охорони здоров’я Бьорн Гульдвог. Підтримувати високе операційне навантаження протягом тижнів або місяців також буде складно, адже більшість закладів можуть витримати максимум 120-150% звичайного хірургічного об’єму протягом 24-48 годин. Критично важливими також стануть запаси крові та кисню.
Запаси та ланцюжки постачання
Навіть найпідготовленіші лікарні не зможуть функціонувати без медикаментів, обладнання та витратних матеріалів, і країни Балтії накопичують запаси в очікуванні масових втрат. Естонія, наприклад, виділила 25 млн євро на закупівлю носилок, джгутів, травматологічних наборів. Ці запаси дадуть змогу працювати, поки союзники не налагодять постачання.
У Латвії ще з часів COVID-19 медзаклади зобов’язані мати тримісячний запас ліків. Зараз країна працює над створенням національних резервів. Однак близькість Балтії до фронту робить такі запаси вразливими. Тому інші країни ЄС мають визначити, які ресурси критичні для маленьких країн, і передати ЄС повноваження щодо їхнього розподілу.
Запаси Червоного Хреста, національні резерви і rescEU (служба екстреної допомоги ЄС) мають бути готові до швидкого розгортання – і для цивільних пацієнтів теж, пише ЗМІ.
Але є серйозна проблема
Не всі лікарі готові залишитися на місцях у разі війни. Опитування в Литві, приміром, показало, що понад чверть медичних працівників, імовірно, залишили б країну в разі війни; менше ніж 40% заявили, що залишаться, а третина не впевнена у своєму рішенні.
В Естонії очікують схожої картини. Близько 50-60% населення поки що не знають, як вчинять у разі війни. Хоча є впевненість, що більшість лікарів і медсестер залишаться, влада Естонії працює над тим, щоб знизити рівень тривоги, особливо тієї, що стосується безпеки сімей.
У Латвії пульмонолог Рудолфс Вілде розповів, що деякі його колеги розмірковують про втечу в разі війни – особливо батьки, які “не бачать, як можна кинути дітей десь і водночас бути в лікарні під час воєнної кризи”.