Після завершення війни в Україні можливе значне зростання вартості комунальних послуг. Міжнародний валютний фонд рекомендує уряду перейти до ринкових тарифів, що, за словами експертів, може призвести до суттєвого підвищення цін — не на 50%, як повідомлялось раніше, а в рази більше.
Про це в коментарі ТСН.ua заявив голова Спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко.
За його словами, МВФ у своїх документах не фіксує конкретного відсотка зростання, але закликає до переходу на ринкову модель. Утім, така модель означає набагато більші витрати: ринкова вартість електроенергії в Україні може становити 9–11 грн за кВт/год, що передбачає зростання тарифів щонайменше на 120%. У випадку з газом ситуація ще критичніша — його ринкова ціна може сягати 20–30 грн за кубометр, тобто йдеться про можливе трикратне подорожчання.
Таке підвищення особливо болісно вдарить по тарифах на тепло та гарячу воду, оскільки до 95% їхньої вартості залежить від ціни на газ. Водночас на послуги водопостачання вплив буде менш відчутним, адже вони не є настільки енергозалежними. Разом з тим вартість утримання багатоквартирних будинків теж зросте приблизно на 20% через подорожчання електроенергії.
Головною проблемою у цьому контексті є рівень доходів населення. За оцінками Попенка, навіть за чинних тарифів багато українців не можуть сплачувати за комунальні послуги, і масове підвищення цін лише погіршить ситуацію. При цьому держава, за його словами, фактично ігнорує проблему: пропонується підвищення мінімальної зарплати до 10 тисяч гривень лише у 2028 році, тоді як прожитковий мінімум не переглядається зовсім.
Ще однією загрозою є борги. За підрахунками Попенка, неофіційна заборгованість у сфері ЖКГ вже сягнула 200 мільярдів гривень. Він попереджає: якщо тарифи підвищать без врахування платоспроможності населення, система може повністю зруйнуватися.
Попри те, що рекомендації МВФ формально не є обов’язковими, українська влада, за словами експерта, не демонструє опору таким пропозиціям. Ба більше, він припускає, що ці «рекомендації» могли бути ініційовані самими урядовцями як механізм для наповнення бюджету та розрахунків з кредиторами.
При цьому в більшості країн Європи тарифи для населення формуються без прив’язки до ринку — держава використовує різноманітні інструменти компенсацій і субсидій. Лише п’ять країн ЄС встановлюють повністю ринкову ціну на газ для побутових споживачів.
Попенко вважає, що українська влада мала б публічно заявити про неприпустимість подібних ініціатив у воєнний час, однак досі не прозвучало жодної офіційної позиції на адресу МВФ.