Дослідження решток дитини-неандертальця виявило ознаки наявності у неї синдрому Дауна. Це найдавніше свідчення про поширення цього генетичного захворювання, від якого люди страждають досі.
Як повідомляє The Guardian, науковці досліджували рештки, знайдені ще 1989 року в іспанській провінції Валенсія, де неандертальці жили у період від 273 до 146 тисяч років тому.
У рештках черепу 6-річної дитини-неандертальця, яку науковці назвали Тіною, були виявлені аномалії в півколових каналах – трьох маленьких трубках, які регулюють рівновагу і положення голови. Також Тіна мала зменшений розмір завитка – частини внутрішнього вуха, яка відповідає за слух.
Провідна авторка дослідження Мерседес Конде-Вальверде звернула увагу на те, що патологія, на яку страждала ця дитина, мала своїми наслідками повну глухоту, сильні напади запаморочення і нездатність тримати рівновагу.
“З огляду на ці симптоми, дуже малоймовірно, що мати самостійно могла б забезпечити весь необхідний догляд, не забуваючи водночас про свої власні потреби. Тому, щоб Тіна прожила щонайменше шість років, група повинна була постійно допомагати її матері”, – зазначила вона.
Таким чином науковці дійшли висновку, що піклування про хворих та поранених було притаманним цьому виду людей у вигляді справжнього альтруїзму, коли піклувальники не сподіваються на отримання такої допомоги взамін.
Мерседес Конде-Вальверде також зазначила, що попри розумову відсталість Тіна прожила незвично довго.
“Відкриття Тіни є найдавнішим відомим випадком синдрому Дауна і демонструє, що відмінності, які спостерігаються між сучасними людьми, були вже в доісторичні часи”, – додала дослідниця.