Стародавній крокодил Гавіал відомий своєю довгою, худорлявою мордою, яка виглядає так, ніби його прищемили дверима.
У дорослого самця на кінці морди є “гара”: шишка у формі лампочки, названа на честь індійського горщика. Вона приваблює самок і допомагає самцям домагатися їхньої прихильності, видуваючи бульбашки і створюючи дивну любовну пісню, пише Live Science.
Гара частково закриває ніздрі крокодила і діє як вокальний резонатор, створюючи гучний звук, що дзижчить, згідно з дослідженням Смітсонівського національного зоопарку та Інституту біології охорони природи.
У такий спосіб самець приваблює самку – або кілька, оскільки гавіали полігамні, – і тоді вони спаровуються. Зазвичай це відбувається в грудні або січні. У березні або квітні, коли настає сухий сезон, самки риють гнізда і відкладають близько 40 яєць. Ці великі яйця є найбільшими з усіх яєць крокодилів: вони важать до 170 грамів. Після повного дорослішання дорослі особини можуть досягати 4,5 метрів і в середньому важити близько 160 кілограмів. В Інституті зазначили:
“Як і у всіх крокодилів, стать дитинчат визначається під час інкубації. Інкубація може тривати від 60 до 80 днів. Дитинчата залишаються з матір’ю протягом кількох тижнів, а іноді й місяців після вилуплення”.
Хоча гавіали схожі на крокодилів або алігаторів, вони відокремилися від інших видів крокодилів понад 40 мільйонів років тому. Вони не нападають на свою здобич із засідки. Замість цього, проводячи мордою зліва направо, вони можуть виявити вібрації у воді. Використовуючи цей метод, вони знаходять рибу поруч і потім гризуть її.
Зазначається, що ці тварини добре пристосовані до водного середовища існування, але не можуть добре пересуватися сушею, тому що м’язи їхніх ніг занадто слабкі.
Колись гавіалів було між Пакистаном і М’янмою: у 1940-х роках у дикій природі їх налічувалося від 5000 до 10 000 особин. Нині вони перебувають під загрозою зникнення через полювання, рибальство та втрату середовища існування, і в світі залишилося близько 650 дорослих особин.