Голова Побузької громади В’ячеслав Купренюк: «Дуже хотілося б, щоб держава пішла назустріч підприємствам, особливо містоутворюючим»

Військова агресія проти України нанесла значної шкоди всій економіці країни. Але існують певні населені пункти, життєдіяльність яких повністю залежить від успішної роботи одного підприємства, котре має назву містоутворюючого. Одним із таких регіонів є Побузька Територіальна Громада. Селище, побудоване навколо Побузького феронікелевого комбінату, а також ще декілька сіл, що входять до громади, переживають вимушену зупинку ПФК. Про те, як справляються з проблемами, і про допомогу міжнародних інвесторів комбінату розповів голова Побузької ОТГ В’ячеслав Купренюк.

Який вплив на життєдіяльність громади має Побузький ферронікелевий комбінат?

Побузький феронікелевий комбінат є основним, містоутворюючим підприємством, яке забезпечує 72,5% бюджетних надходжень громади. ПФК постійно опікується потребами нашої лікарні. Крім безпосередньо матеріальної допомоги мешканцям, спільно з підприємством була проведена значна робота по благоустрою інфраструктури громади. Ми реконструювали парки, налагодили роботу спортивних секцій, було відновлено місця відпочинку людей.

За кошти комбінату в Європі був придбаний сміттєвоз для селища. Зараз вирішується питання про купівлю дорожньої техніки для громади та ведеться ремонт доріг. Незважаючи на війну, в 2022 році ПФК виділив 600 тис. грн на ці цілі.

В селищі діє програма «Поліцейський офіцер громади», в її реалізації ПФК теж приймає активну участь. Комбінат придбав автомобіль для поліцейського офіцера та власним коштом зробив ремонт в опорному пункті, а також придбав оргтехніку. Крім того, комбінат забезпечує смт Побузьке якісною питною водою та забезпечує водовідведення. Також ПФК фінансує експлуатацію та ремонт газопроводів-відводів високого та середнього тиску від магістрального газопроводу в м. Умань, завдяки яким було газифіковано смт Побузьке та навколишні села.

При комбінаті працює благодійний фонд «Розвиток Побужжя», який надає допомогу як громадянам, військовим та інвалідам, так і культурним, медичним, освітнім та спортивним закладам громади.

Чи сильно вплинула зупинка роботи комбінату на ситуацію в громаді?

Зараз громада знаходиться не в зовсім сприятливій ситуації. В першу чергу це стосується нашого бюджету; ми змушені піти у відпустку за власний рахунок, заклади освіти переходять на оплату в дві третини.

На жаль, сьогодні ми маємо призупинити реалізацію масштабних проектів із благоустрою громади; також зупинка ПФК зменшила наші можливості по наданню допомоги потребуючим.

На 2023 рік ми планували реалізувати низку проектів щодо благоустрою селища. Серед них – відновлення пішохідних алей, будівництво сміттєсортувальної лінії, відкриття молодіжного центру. Для селищної лікарні планували придбання лабораторії та рентгенівського апарату.

Комбінату важко, але при цьому вони продовжують нам допомагати. Це і подарунки дітям, і мобільні генератори для бомбосховищ.

Тобто незважаючи на вимушену зупинку комбінату, він продовжує допомагати громаді?

Постійно. Ми проводимо спортивні змагання в області, районі. Комбінат надає велику допомогу з транспортом і фінансуванням заходів. Жодного разу ми не отримали відмову. Крім того, програма для талановитих дітей регіону, яку започаткували в Solway, вже в зміненому вигляді, але продовжує підтримувати молодь.

Попри зупинку, комбінат виплачує дві третини заробітної плати своїм співробітникам. Варто зауважити, що на сьогоднішній день 30% населення селища працюють на ПФК.

Зараз громада, фермери і комбінат займається допомогою нашим військовим. Ми стараємось допомогти продуктами, налагодили виробництво буржуйок. Приблизно 70% допомоги надає безпосередньо ПФК.

Як співпрацюють інвестори комбінату та адміністрація громади?

З першого дня війни інвестор комбінату, міжнародна група Solway заявила, що соціальна робота буде продовжуватися. Це стосується допомоги мешканцям і військовим. Це і продукти, аптечки, автомобілі для армії, і коптери та тепловізори. Всі, хто звертався за допомогою до ПФК чи благодійного фонду, її отримували. Тому можна сказати, що інвестор зацікавлений як в роботі комбінату, так і благополуччі громади.

Останні роки ПФК працював на імпортній сировині. Яка ситуація зараз?

До початку війни сировину комбінат отримував через порти Одеси та Іллічівська залізною дорогою. На сьогодні постала проблема доставки руди, бо порти були закриті. Комбінат був змушений транспортувати її з кордону з Європою. Це призводить до підвищення вартості сировини, але, незважаючи на це, комбінат продовжує накопичувати ресурс для продовження роботи.

Звісно, ми сподіваємося, що ситуація покращиться і підприємство відновить свою роботу. Я тривалий час працював на комбінаті і вважаю всі його проблеми своїми особистими, тому слідкую за зусиллями керівництва підприємства та інвесторів по виправленню ситуації. І я, і наша громада готові надати їм посильну допомогу, тому ми теж не будемо стояти на місці. Ми враховуємо можливі ризики, я бачу настрій людей і сподівання на краще. Я переконаний, що робота з людьми і для людей принесе позитивні результати.

На вашу думку, які шанси на відновлення роботи комбінату?

На мою думку, для відновлення роботи немає перепон, – за винятком логістичної складової та безперебійної поставки електроенергії. Сподіваємось, що та потужність, яку нам обіцяють, дозволить відновити роботу комбінату. Тим більше, що його продукція – феронікель – дуже потрібна як країні, так і за її межами. Керівництво комбінату враховує всі ризики запуску роботи, в тому числі й енергозабезпечення.

В нас із комбінатом розроблена програма розвитку громади, яку ми хочемо реалізувати найближчим часом. Це і розвиток інфраструктури, і ремонт доріг, і налагодження освітлення в селах, але цього можна досягти за умови швидкої перемоги у війні.

І дуже хотілося б, щоб і держава пішла назустріч підприємствам, особливо таким містоутворюючим, як ПФК, та допомогла вирішити частину проблем.