Дамба ДніпроГЕС дуже міцна, зруйнувати її дуже важко, але якщо РФ таки вдасться це зробити, наслідки будуть катастрофічними, попереджає народний депутат Сергій Штепа. Їх відчує весь світ — і треба, щоб агресор відповідав за міжнародними законами, причому Україна може створити історичний прецедент.
Від початку повномасштабного вторгнення Російська Федерація здійснила вже два масованих обстріли Дніпровської гідроелектростанції. Вона вистояла, але зазнала серйозних ушкоджень. В разі повного руйнування ДніпроГЕСу наслідки будуть ще більш значними, ніж після знищення Каховської ГЕС, і йдеться, зокрема, про наслідки для довкілля на багато десятиліть вперед.
Варто одразу зазначити: зруйнувати ДніпроГЕС такою мірою, щоб гребля припинила стримувати тисячі тонн води, доволі складно, і навряд чи це можливо внаслідок однієї ракетної атаки. Конструкції в радянські часи проєктували з огляду саме на можливі бойові дії та бомбардування, вони є достатньо стійкими, тож панікувати не варто. Але якщо атаки будуть регулярно повторюватись, загроза ставатиме все більш реалістичною.
Наслідки для міста Запоріжжя, в межах якого знаходиться ДніпроГЕС, прогнозувати доволі складно. Є лише приблизні (підкреслюю це) оцінки. За різними підрахунками, в разі повного знищення греблі вода може сягнути рівня 8–12 метрів (~4–5 поверхи) і утримуватись на ньому від 4 до 7 годин, а повний спад рівня води триватиме 2–4 доби. В зоні катастрофічного затоплення опиниться майже весь лівий берег Запоріжжя. До 24 лютого там проживало приблизно 450–500 тисяч людей. Сьогодні — менше, але через велику кількість внутрішньо переміщених осіб цифра відрізняється не дуже суттєво. Важко навіть уявити потенційну кількість жертв та постраждалих за такого катастрофічного сценарію. Підкреслюю: ці оцінки є дуже приблизними, але навіть якщо вони значною мірою неточні, все одно зрозуміло, що наслідки будуть жахливими.
Окрім загрози життю та здоров’ю людей, важливо згадати про можливі потенційні наслідки руйнації ДніпроГЕСу для довкілля. Якраз вони є абсолютно прогнозованими та зрозумілими! У разі прориву дамби тисячі тонн води затоплять не тільки Запоріжжя, але й населені пункти нижче по Дніпру. Вода разом з токсинами, відходами та нафтопродуктами потрапить у широке ложе Каховського водосховища.
І це лише первинні наслідки. Після підриву Каховської ГЕС невдовзі утворився “килим” з мертвої риби, сміття, водоростей, тіл тварин. Те ж саме з високою імовірністю трапиться і в разі руйнування ДніпроГЕСу. Будуть засмічені великі території, зокрема родючі ґрунти півдня Запорізької області. Це на багато років зробить їх малопридатними для сільськогосподарської діяльності. Наслідки будуть відчутні по всьому світу, адже південь України завжди давав великі врожаї. І навіть зараз, коли частина цих територій тимчасово окупована, звідси вивозять тисячі тонн зерна, які потім спрямовуються на експорт до країн Близького Сходу та Африки. Якщо ці території стануть непридатними для вирощування пшениці, продовольча криза тією чи іншою мірою відчуватиметься по всьому світу.
Не варто забувати й про інші довгострокові наслідки, як-от загроза загибелі значної кількості видів рослин та тварин, що мешкають на територіях вниз по Дніпру. Можуть назавжди зникнути майже півтори тисячі гектарів заповідного фонду місцевого значення, ботанічні заказники, на території яких знаходяться дерева віком у декілька століть та рослини з “Червоної книги”.
Станом на цю секунду збитки довкіллю внаслідок російських атак на Дніпровську гідроелектростанцію вже становлять понад 140 мільйонів гривень. Нафтопродукти з ДніпроГЕСу після першого обстрілу, який стався 22 березня, потрапили у воду, і перевищення їхньої концентрації у два рази фіксувалось на 30 кілометрів нижче за течією. Очевидно, що повне руйнування греблі спричинить збитки на десятки чи навіть сотні мільярдів.
Наскільки реально притягнути до відповідальності агресора за злочини та вже заподіяну шкоду довкіллю? Додатковий протокол до Женевських конвенцій, що датується 8 червня 1977 року, містить статтю 55 наступного змісту: “При веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров’ю або виживанню населення”. Чи була вона колись використана на практиці? Наскільки мені відомо — ні. Саме час зробити це вперше.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці “Думки” несе автор.