Вашингтон і Тегеран ведуть переговори про укладання неформального пакту, спрямованого на запобігання подальшій ескалації між двома країнами. Деякі офіційні особи в Ірані називають його «політичним припиненням вогню», пише haggin.az
Іранський кейс у нинішніх умовах бурхливого, на наших очах світу, що змінюється, стає для Вашингтона «валізою без ручки» і постійно займатися ним часу немає, інші пріоритети підтискають, і відмовитися від нього неможливо, оскільки він стосується не лише США, а й його союзників.
Це як у комп’ютерній стратегії – актуальні зовсім інші завдання, але ти не можеш приступити до повноцінного їх вирішення, доки не купірував одну не надто важливу проблему. А без цього просуватися вперед не можеш – і твій розвиток зупиняється. Причому, за умовами гри, заплющити очі на цю проблему, зробити вигляд, що вона не дуже тобі і заважає – не виходить.
Тегеран демонстративно нарощує запаси високозбагаченого урану, з кожним днем стає ближче до створення власної бомби, постачає Росії безпілотники для використання в Україні, не знижує обсяги допомоги своїм проксі та жорстоко пригнічує внутрішньополітичні протести. Логіка поведінки іранського режиму, створюється враження, виглядає так: «Ви оголосили нас ізгоями – тепер дивіться, як ізгої поводяться».
Є спокуса назвати цю політику успішною, мовляв, творять, що хочуть, і ніхто їм не указ – але насправді жодних успіхів немає, є повна нераціональність, яка б’є, насамперед, за самим Іраном та його населенням логіка. Щоправда, у Тегерані намагаються цього не помічати, мліючи від власної ілюзорної «величі на міжнародній арені».
Проблема в тому, що американці, за всієї їхньої наддержавності, сьогодні не в змозі воювати одразу на двох фронтах – протистояти російському вторгненню в Україну і приводити Іран до нормальності та відповідальності. У них і без того інших проблем, що теж потребують оперативного вирішення, більш ніж достатньо. Тому, що стосується Тегерана, їм доводиться шукати тимчасові рішення. Нехай і не найкращі, але все ж таки краще, ніж нічого.
Так і виникла, так зараз і втілюється в життя шляхом непублічних переговорів за посередництва того самого Омана, ідея «тимчасового пакту». Цілком точно охарактеризованого як «пакт про політичне припинення вогню». Який носитиме неформальний характер і стане не повноцінним дипломатичним документом, а набором домовленостей, яких обидві сторони начебто мають дотримуватися.
Бажання американців у цьому пакті цілком зрозумілі – досить помірні. Тегеран візьме на себе зобов’язання не збагачувати уран вище рівня 60% і продовжить співпрацю з інспекторами МАГАТЕ. Він також обмежить – зауважу, обмежить, а не припинить – атаки своїх проксі на контингенти США в Сирії та Іраку, утримається від продажу балістичних ракет Росії. І звільнить трьох ірано-американських ув’язнених, яких США називають “незаконно затриманими”. Нічого надприродного, нічого, що вимагало б від Тегерана «ламати» себе, йдучи всупереч декларованим принципам.
Іран, у свою чергу, в рамках пакту може очікувати, що американці не посилюватимуть санкції проти нього і відмовляться від спроб ввести проти нього нові санкції з боку ООН. І, вишенькою на торті, у Вашингтоні говорять про готовність розморозити частину іранських активів, використання яких буде обмежено гуманітарними цілями.
Що вже приховувати – виграш Ірану у разі укладання з ним подібного «скромного пакту» виглядає набагато менше, ніж отримують США. Очевидно, американська сторона зробила це навмисно, а насправді у неї в кишені давно лежить список додаткових поступок, який оголошуватиметься поступово, у міру продовження торгу. Що цілком логічно, оскільки «оголосіть весь список, будь ласка» — це не для переговорів із Тегераном, який кожну спробу домовитися з ним сприймає як слабкість і можливість видоїти інший бік насухо.
Отже, проект «скромного пакту» запропоновано і попередні переговори пройшли. М’яч тепер на боці Ірану. І перша реакція з Тегерана начебто викликає оптимізм: аятола Алі Хаменеї заявив цього тижня, що він може схвалити угоду із Заходом, якщо ядерна інфраструктура Ірану залишиться недоторканою. А також сказав про те, що іранська сторона має підтримувати бодай деяку співпрацю з міжнародними ядерними інспекторами.
Але оптимізм може виявитися передчасним. У Тегерана у кожному слові десяток потаємних смислів. І стільки ж застережень щодо того, що він вкладав у те чи інше слово. Тому подальші переговори мають абсолютно рівні шанси як на успіх, так і на повний провал.
Завдяки злагодженим діям правоохоронців вдалося запобігти спробі незаконної передачі новонародженої дитини за 30 тисяч доларів.…
Національний банк проводить реалізацію срібної пам'ятної монети «Кохання». Її номінал складає 10 грн. Ціна –…
Наразі українське суспільство ще не готове до запровадження обов’язкової мобілізації жінок, проте є логіка в…
Мінімум десять років безперервного проживання іноземця в Польщі - уряд і парламентська опозиція одностайно хочуть…
Кремлівський диктатор Володимир Путін заявив, що Росія вітає створення та перенесення китайських виробництв на її…
Через війну в Україні багато людей на вулиці носять військову форму, і це вже не…