Хоч якась радість від вимкнення світла: ходити в туалет уночі корисніше навпомацки

У списку того, що заважає нашому сну бути якісним, міцним, безперервним і довгим, чільне місце за вирахуванням війни займаємо ми самі. І скільки б не просили експерти закінчувати зі смартфонами, ноутбуками та телевізорами за годину до сну, це правило є практично нездійсненним. Хоча всі знають, що штучне світло вночі порушує циркадні ритми організму, але ж це не смертельно небезпечно. Як сказати, вважають австралійські вчені з Університету Монаша, адже вплив будь-якого світла після опівночі – прямий шлях до діабету 2 типу, повідомляє Science Alert.

Штучне світло порушує циркадні ритми через вплив на вироблення мелатоніну – гормону, що регулює сон. Воно просто пригнічує мелатонін, причому не важливо, що це за світло – теплий жовтий або холодний білий від ламп, синій від смартфона чи телевізора. Хоча синє світло особливо ефективно вбиває мелатонін: коли очі сприймають його, це сигналізує мозку про те, що зараз день, і мелатонін нам не потрібен

До цього дослідження було зрозуміло, що мелатонін починає виділятися ввечері, готуючи тіло до сну, і яскраве освітлення може утруднити засинання та погіршити якість сну.

Тепер виявилося, що й будь-який вплив світла після опівночі загрожує метаболічними порушеннями, зокрема, розвитком діабету. І зовсім неважливо, звідки це світло: встала людина у туалет і там його ввімкнула або пішла на кухню випити води з увімкненим світлом. Або зробила усе це з увімкненим ліхтариком або екраном телефону. Або вирішила подивитись новини у смартфоні, або почитати книжку, якщо не спиться. 

У дослідженні взяли участь 85 тисяч осіб від 40 до 69 років, які протягом тижня не знімали пристрої, що відстежують та фіксують вплив на них освітленості будь-якої сили. За 9 років спостережень за учасниками експерименту виявилося ось що: по-перше, діабет здебільшого розвинувся у тих, хто зазнавав впливу світла з опівночі до 6 ранку. По-друге, в учасників, які отримували максимальну “дозу” світла вночі, діабет був на 67% частіше, ніж у тих, хто мало піддавався його дії.

На ці результати не вплинули жодні додаткові фактори: ані генетична схильність до діабету, ані стать, ані дієта, ані фізична активність – головним поштовхом для хвороби стало світло.

Крім того, отримані дані пояснюють, чому так відбувається. Порушення циркадних ритмів має такі неприємні наслідки:

• підшлункова залоза починає виробляти менше інсуліну, чим потрібно для підтримки нормального рівня глюкози у крові;
• вплив світла у нічний час може змусити організм не ефективно використовувати глюкозу – це називається зниженням толерантності до глюкози;
• порушення циркадних ритмів може впливати на апетит та метаболізм. Через нічне світло люди можуть зазнавати змін у рівнях гормонів, що регулюють апетит – лептину та греліну, а це збільшує і апетит, і, відповідно, споживання калорій.

Всі ці причини сильно підвищують ризик розвитку діабету, поширеність якого і без того набуває масштабу епідемії.