Чому ми не можемо відмовитися від солодкого: міф про цукрову залежність

Солодке для багатьох людей – це не просто десерт, а спосіб зняти стрес, підбадьоритися або підняти настрій. Проте дедалі частіше виникає питання: чи не переростає така любов до цукру в справжню залежність?

У медіа цей термін звучить дедалі гучніше, хоча наукова спільнота не має однозначної відповіді. Дієтологи пояснюють eatthis.com, що насправді стоїть за потягом до солодкого та як навчитися краще його контролювати.

Цукрову залежність зазвичай описують як емоційну або психологічну прив’язаність до солодких продуктів і напоїв. Водночас більшість експертів сходяться на думці, що в буквальному сенсі цього поняття така залежність може й не існувати. Фахівці з адиктології наголошують: між класичною залежністю від речовин і нав’язливим потягом до їжі, яка є життєво необхідною, існують суттєві нейробіологічні відмінності.

Американська психологічна асоціація зазначає, що “харчова залежність” – це дискусійний термін, який деякі дослідники використовують для порівняння труднощів у контролі споживання їжі з наркотичною залежністю. Проте, на відміну від психоактивних речовин, складно виокремити конкретний продукт, який можна було б вважати причиною такої залежності. Так само немає чітких доказів наявності синдрому відміни у людей, схильних до переїдання. Хоча у цих станах і задіяні схожі механізми системи винагороди мозку, їхня нейробіологія суттєво різниться.

Окремі експерименти на тваринах показали, що надмірне споживання цукру може викликати поведінку, подібну до залежної. Однак це ще не означає, що цукор має такий самий ефект у людей.

Отже, що ж насправді кажуть експерти про “цукрову залежність” і як діяти, якщо вам здається, що солодке контролює ваше харчування?

Чи здатен цукор викликати залежність?

“Питання про те, чи може цукор формувати фізичну залежність, досі залишається відкритим”, – пояснює дієтолог Мелісса Мітрі. За її словами, деякі дослідження демонструють схожість реакцій мозку щурів на цукор і на речовини, що викликають залежність, зокрема опіоїди. Втім, імовірніше, йдеться про поведінкову реакцію, а не про справжню фізіологічну залежність.

“Це може свідчити про те, що окремі люди більш схильні до потягу до солодкого – так само, як інші мають вищий ризик залежності від азартних ігор або певних дій”, — зазначає Мітрі. Вона додає, що для остаточних висновків потрібні додаткові дослідження за участі людей.

Крім того, любов до солодкого притаманна не всім. “На наше споживання цукру впливають смакові вподобання, харчові звички та навіть генетика”, – розповідає дієтолог Каролін Саверес. За її словами, носії певного варіанту гена транспортера глюкози GLUT2 зазвичай віддають перевагу солодкій їжі та споживають її більше.

Чому виникає відчуття залежності від солодкого?

Потяг до цукру може мати як фізичні, так і психологічні причини. З фізіологічного боку це часто пов’язано з нестачею їжі протягом дня. Якщо організм довго не отримує енергію, він починає вимагати швидкого джерела калорій – і тоді солодке здається особливо привабливим.

“Коли людина пропускає прийоми їжі або їсть замало, рівень глюкози в крові знижується. У відповідь організм прагне цукру, щоб швидко відновити енергію”, – пояснює Мітрі.

Психологічні чинники ще складніші. “Потяг до солодкого може бути наслідком сформованої звички. Крім того, вона посилюється в періоди стресу або нестачі сну, адже в таких умовах зростає рівень гормонів голоду, і контролювати апетит стає важче”, – каже Мітрі

Саверес додає, що вживання солодкого активує центри задоволення в мозку. “Ці сигнали винагороди закріплюють бажання повторювати поведінку, тобто знову й знову тягнутися до солодощів”.

Як краще контролювати споживання цукру?

Часто бажання з’їсти щось солодке не має нічого спільного з фізичним голодом і є спробою впоратися з емоціями. Втома, роздратування, сум або нудьга – типові тригери. Усвідомлення того, що саме передувало потягу до солодкого, може стати важливим кроком до змін.

“Раджу уважно проаналізувати, від чого саме виникає ця залежність. Коли ми розуміємо свої тригери, стає легше контролювати поведінку. Я завжди за глибший аналіз, а не поверхневі обмеження”, – зазначає дієтолог Абігейл Томас.

Мітрі та Саверес одностайні: регулярне та збалансоване харчування є ключовим фактором.

“Білок, клітковина та цільнозернові продукти в кожному прийомі їжі допомагають підтримувати стабільний рівень цукру в крові й зменшують потяг до солодкого”, – пояснює Мітрі. Вона також радить приділяти увагу управлінню стресом – через фізичну активність, догляд за собою або медитацію.

Саверес рекомендує зменшити доступ до солодкого вдома: “Краще не тримати під рукою продукти з високим вмістом цукру. А якщо ви звикли винагороджувати себе солодощами, спробуйте альтернативи – масаж, косметичні процедури, шопінг або навіть відкладати гроші на майбутню подорож”.