Є певна межа: вчені з’ясували, як довго насправді можуть жити люди

Упродовж XIX і XX століть тривалість життя людей безпрецедентно зростала завдяки поліпшенню харчування, медичних досягнень і умов життя. Однак за останні три десятиліття цей прогрес значно сповільнився. Науковці спробували дізнатися в чому причина такої зміни, попри серйозний і швидкий темп зростання технологій та рівня життя, пише Knowridge.

Недавнє дослідження, проведене під керівництвом Університету Іллінойсу в Чикаго, проливає світло на цю стагнацію. Дослідження, опубліковане в журналі Nature Aging, показує, що, попри безперервний розвиток охорони здоров’я, тривалість життя в найдовгоживучіших популяціях світу з 1990 року збільшилася в середньому лише на шість із половиною років. Це різко контрастує з попередніми прогнозами багатьох учених, які вважали, що тривалість життя стрімко зростатиме і дедалі більше людей досягатимуть віку 100 років і вище.

Дослідження розглядало можливість того, що людство може наблизитися до біологічної межі тривалості життя. Доктор С. Джей Ольшанський, професор Школи громадської охорони здоров’я UIC і провідний автор дослідження, зазначив, що попередніх успіхів у збільшенні тривалості життя було досягнуто переважно завдяки боротьбі з інфекційними захворюваннями та іншими станами, які можна лікувати. Однак тепер завдання полягає в боротьбі з самим процесом старіння, який набагато складніший і важче піддається пом’якшенню.

За словами Ольшанського, медичне лікування літніх людей часто призводить до збільшення тривалості життя, але темпи зростання тривалості життя знижуються. Ольшанський також висловлює стурбованість із приводу збільшення тривалості життя без пріоритету якості цих додаткових років. Він виступає за те, щоб не просто прагнути до збільшення терміну, а змістити акценти в бік збільшення “тривалості здоров’я” — кількості років, протягом яких людина залишається в доброму здоров’ї.

Це підкреслює ширшу проблему громадської охорони здоров’я, оскільки продовження життя без забезпечення здоров’я може стати серйозним тягарем як для окремих людей, так і для систем охорони здоров’я. Дослідження також показує, що, хоча деякі люди можуть дожити до 100 років або старше, такі випадки, найімовірніше, будуть рідкісними і не матимуть істотного впливу на статистику. Це свідчить про те, що радикальне подовження життя малоймовірне, принаймні в осяжному майбутньому.

Проте Ольшанський стверджує, що прогрес у продовженні здорового життя все ще можливий. Він наголошує на важливості постійних інвестицій у дослідження в галузі старіння і зусиль із пропаганди здорового способу життя, які можуть допомогти людям у їхньому прагненні до довголіття. Хоча дослідження вчених припускає, що в плані тривалості життя може існувати “стеля” або своєрідна межа, воно зберігає оптимізм щодо майбутнього людства. За словами Ольшанського, ця стеля — не цегляна стіна; при постійних зусиллях є можливість поліпшити здоров’я і якість життя, навіть якщо ми не можемо очікувати різкого стрибка в тривалості життя.

Щодо тривалості життя, то світові тенденції свідчать про те, що за останні кілька десятиліть нерівність між країнами в цій галузі скоротилася. За даними Світового банку, середня тривалість життя в країнах із високим рівнем доходу, таких як Японія і Швейцарія, стабілізувалася, в той час як у країнах, що розвиваються, спостерігаються значні поліпшення, що скорочує глобальний розрив. Це підтверджує необхідність постійної уваги до питань справедливості в охороні здоров’я, щоб досягнення в галузі медичного обслуговування були доступні в усіх регіонах.