Назвали продукт, який виділяє тисячі частинок мікропластику в організм людини

Нещодавнє дослідження, проведене вченими Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі, виявило, що жуйка — джерело мікропластику в раціоні людини.

Виявилося, що під час жування жувальної гумки в слину потрапляють сотні, а іноді й тисячі мікроскопічних пластикових частинок. Цей факт ставить під сумнів безпеку популярного продукту, який щодня використовують мільйони людей, інформує NV.

Мікропластик уже давно виявляють у воді, їжі та повітрі, проте його присутність у жувальній гумці раніше не вивчали. Вчені протестували як натуральні, так і синтетичні марки жуйки, використовуючи мікроскопічні методи аналізу та інфрачервону спектроскопію. Результати засвідчили, що і ті, й інші виділяють приблизно однакову кількість пластикових частинок, включно з поліолефінами, поліетилентерефталатами та полістиролами.

Експерименти показали, що основний викид мікропластику відбувається в перші хвилини жування через механічний вплив. У середньому один грам жуйки може виділяти близько 100 мікропластиків, а в деяких випадках — до 600 частинок. Це означає, що всього одна пластинка жуйки може містити до 3000 мікропластиків. У разі регулярного вживання продукту людина може проковтувати до 30 000 пластикових частинок на рік.

Дослідники поки що не можуть точно сказати, наскільки це небезпечно для здоров’я, оскільки довгострокові наслідки впливу мікропластику на організм людини залишаються недостатньо вивченими. Однак вони підкреслюють, що пластик, який виділяється в слину, становить лише невелику частину загальної кількості пластику в жувальній гумці. Дослідження також порушує питання про екологічну безпеку, оскільки викинута жувальна гумка продовжує забруднювати навколишнє середовище, виділяючи пластик навіть після використання.

Результати цього дослідження підкреслюють необхідність подальшого вивчення впливу мікропластику на здоров’я людини і навколишнє середовище. Наразі вчені планують розширити аналіз, включно з вивченням ще більш дрібних частинок нанопластику, які поки що не вдається виявити за наявними технологіями.