Вчені випадково натрапили на секретну військову базу: вона приховує величезну небезпеку

Вчені, які займалися дослідженням крижаного покриву Гренландії, випадково натрапили на секретну американську базу. Йдеться про “Кемп Сенчурі” — місце базування ядерної зброї за часів Холодної війни.

Про це йдеться у звіті Earth observatory NASA. На знахідку наткнувся вчений Чад Грін, який моніторив стан льоду на острові за допомогою радіолокаційного інструменту UAVSAR.

“Наша мета полягала в калібруванні, валідації та вивченні можливостей та обмежень UAVSAR для картування внутрішніх шарів льодовикового покриву та його основи”, — сказав він, додавши, що вчені не були там заради пошуків “Кемп Сенчурі”

Ця база була побудована у 1959 році Інженерним корпусом США. Вона являє собою 21 тунель загальною протяжністю 3 кілометри в товщі льоду, через що отримала альтернативну назву “місто під льодом”.

Спочатку база планувалася як місце для розміщення персоналу з 200 осіб та до 600 балістичних ракет середньої дальності. Через віддалене місцеперебування у неї навіть був свій ядерний реактор.

Спочатку вважалося, що база буде частиною мережі стартових майданчиків, які спроможні витримати перший удар у разі ядерної війни. Втім, пізніше виявилося, що крига не настільки стабільна, як вважалося раніше, а тому базу покинули вже 1967 року в недобудованому стані. Згодом лід і сніг продовжували накопичуватися, через що тверді конструкції опинилися на глибині не менше 30 метрів під поверхнею.

Хоча доступ до бази отримати неможливо, проте “Кемп Сенчурі” ніколи не “зникав з радарів”. Мало того, його доля знову почала турбувати вчених.

Річ у тому, що там залишаються поховані близько 200 тисяч літрів нафтопродуктів та приблизно 24 мільйони літрів неочищених стічних вод. Якщо льоди Гренландії продовжать танути, то весь цей “скарб” може потрапити в океан і стати причиною екологічної катастрофи.

Втім, згідно з оцінками, зробленими у 2021 році, про втрату льоду над базою можна не турбуватися щонайменше до 2100 року. Тому цей об’єкт поки що залишається “бомбою уповільненої дії”, з яким доведеться мати справу майбутнім поколінням.