Дональд Трамп вирішив озброїти Україну — але не без нюансів. Президент США анонсував нову схему постачання Patriot і пообіцяв «дуже серйозні пошлини» для Росії — якщо вона не припинить війну за 50 днів. Звучить грізно, але реальність виявляється значно менш вражаючою.
У статті для Foreign Policy американський журналіст Крістіан Керіл пояснює: Трамп, попри гучні заяви, не змінив своєї ізоляціоністської позиції. Його «новий курс» — це не стратегічний поворот, а скоріше реакція на особисте розчарування в Путіні. І саме цим пояснюється безсистемність, розмитість та мінливість рішень Білого дому щодо війни в Україні.
Образа замість стратегії: чим керується Трамп у ставленні до Путіна
Під час брифінгу на авіабазі Ендрюс Трамп заявив, що США нададуть Україні зенітно-ракетні комплекси Patriot, але оплатити їх мають європейці. За словами президента, це буде «вигідна угода» для Штатів. Він додав, що Путін «справді здивував багатьох» — мовляв, після особистих розмов про припинення війни Росія все одно бомбардувала Київ.
Керіл нагадує, що «здивування» діями Путіна — типовий риторичний прийом Трампа, який любить приписувати свої думки «багатьом людям». Насправді ж експерти, особливо в Україні чи Європі, давно не мають ілюзій щодо агресивної логіки Кремля. І якщо Трамп і справді був «здивований», це свідчить лише про його наївність або небажання розуміти суть війни.
Більше того, президент США не намагається вибудувати послідовну зовнішньополітичну стратегію. Його реакція на війну — це не результат розрахунків чи аналітики, а наслідок особистих образ. За його логікою, Путін порушив домовленості — отже, повинен бути «покараний». Проте що саме означає «покарання», президент США не пояснює.
Patriot — з гачком, а санкції — на словах
Попри офіційну риторику, нова схема військової допомоги Україні не означає повернення до системних поставок. Відтепер США не передають зброю безкоштовно — її купують європейці, а вже потім передають Україні. Але які саме системи будуть поставлені, у якій кількості та за яких умов — залишається невідомим.
Саме таке непрозоре та обмежене постачання, за словами Бена Ходжеса, екс-командувача армії США в Європі, є свідченням імпровізації замість плану. «Ніхто не розуміє, яка кінцева мета. Чому президент не каже, що ціль — зупинити Росію в її межах?» — зазначає він у коментарі для Foreign Policy.
Навіть заявлені мита проти Росії — поки лише слова. З огляду на мінімальний товарообіг між РФ і США, практичного ефекту не передбачається. Ймовірно, йдеться про вторинні санкції — наприклад, проти Індії чи Китаю за купівлю російської нафти. Але, як зауважує Керіл, і ці ініціативи досі не мають чіткого оформлення, як і гарантій, що Трамп узагалі виконає обіцяне.
Хто керує політикою США
Окремий наголос у публікації зроблено на внутрішньому хаосі у Вашингтоні. Як зазначає Бен Ходжес, за Трампа зруйновано традиційну систему зовнішньополітичного планування: Нацрада з безпеки, Держдеп, Пентагон фактично не координуються. Держсекретар Марко Рубіо тимчасово виконує ще й обов’язки радника з нацбезпеки — і, за словами Ходжеса, це «робота на 25 годин на добу».
Саме тому рішення щодо України ухвалюються емоційно, без стратегічної логіки. Трамп діє, керуючись миттєвими образами й публічним враженням, а не довгостроковими розрахунками.
Навіть у Росії на його заяви не відреагували серйозно. Лавров саркастично згадав попередні «терміни», які не мали жодного значення, а Медведєв відмахнувся фразою «Нам усе одно». Московська біржа пішла вгору, рубль укріпився — сигнал, що Кремль не бачить у словах Трампа реальної загрози.
