Танкери з “чорного списку” США продовжують доставляти нафту з РФ до Індії: як працює схема

У травні 2025 року імпорт російської нафти до Індії досяг рекордних 2,196 мільйона барелів на день, із яких значна частина була доставлена через складні схеми з використанням танкерів, що перебувають під санкціями США. Наприклад, судно “Віктор Тітов” перевезло 500 000 барелів Sokol і здійснило перевантаження на інші судна, які згодом доставили нафту до індійських НПЗ.

Про це пише Bloomberg. Минулого тижня нафтопереробний завод у Джамнагарі (західна Індія) прийняв близько 1 мільйона барелів нафти Sokol з Далекого Сходу Росії.

Половину цього обсягу транспортували через дворазове перевантаження з судна на судно, одне з яких – танкер “Віктор Тітов”, перебуває під санкціями Мінфіну США з січня 2025 року. Маршрут цієї нафти пролягав через російський термінал Де-Кастрі, потім в бухту Находка, де вантаж було перевантажено на Night Glory, а далі в територіальні води Малайзії, де нафту прийняв танкер Cordelia Moon. Саме цей корабель розвантажив сировину в Індії.

У схемі фігурують і інші танкери, що потрапили під санкції: “Капітан Костичев”, “Віктор Конєцкій” та вже згаданий “Віктор Тітов”. Вони здійснюють перевантаження на інші судна, які офіційно не потрапили під санкції США, але перебувають у санкційних списках Великої Британії.

Наприклад, “Капітан Костичев” завантажив 699 000 барелів із “Сахаліну-1” наприкінці квітня, а потім передав вантаж на “Монте-1”, який має прибути до Індії в червні. А “Віктор Конєцкій” здійснив перевантаження на вже знайоме судно Night Glory у середині травня.

Попри санкційний статус цих суден, Індія продовжує приймати нафту, заявляючи, що дотримується лише санкцій, запроваджених ООН, а не обмежень від окремих країн чи блоків. Це дозволяє Делі зберігати політичну гнучкість і економічну вигоду, хоча й послаблює довіру до міжнародних зусиль зі стримування агресії Росії.

Аналітики, як-от Вандана Харі з Vanda Insights, зазначають, що індійські НПЗ усвідомлюють ризики, але “перестраховуються”, не беручи на себе відповідальність за логістику транспортування. Тактика “не бачити – не чути” дозволяє компаніям зберігати прибутковість, мінімізуючи політичні втрати.

Ні власники суден, ні оператори нафтопереробних заводів не відповідають на запити журналістів. Компанія Reliance Industries Ltd., яка керує НПЗ Джамнагар, утримується від коментарів, як і власники танкерів із ОАЕ, Китаю та інших країн.