Співголови Нікарагуа – президент Даніель Ортега та його дружина Росаріо Мурільо – офіційно визнали окуповані Донецьку, Луганську, Запорізьку та Херсонську області територіями Росії. Цей крок, що викликав подив навіть у Кремлі, може бути частиною ширшого плану щодо забезпечення особистої безпеки правлячої кліки.
У листі до Володимира Путіна подружжя Ортега-Мурільо висловило “повну підтримку і визнання” українських регіонів “невід’ємною частиною території Російської Федерації”, пафосно заявивши про “героїчну боротьбу Росії проти українського неонацизму за підтримки НАТО”.
Зазначається, що подібні заяви не дивні, зважаючи на фінансові перекази з Москви та безкоштовні поставки зброї до Манагуа. При цьому, цікаво, що Сполучені Штати залишаються головним торговельним партнером Нікарагуа. Експерти наголошують на подвійних стандартах нікарагуанських “революціонерів”, які звинувачують Захід у тому, що самі застосовують.
Таємна угода про “недоторканність”: Ортега шукає притулку в Росії
Незважаючи на економічну залежність від США, Нікарагуа надала Росії можливості для розміщення чималої резидентури СЗР та ГРУ, а також для прийому російських військових інструкторів та фахівців з Латинської Америки.
Але, схоже, цього недостатньо. На початку липня між Москвою та Манагуа у закритому порядку було підписано угоду про “взаємний захист”. Йдеться про юридичний захист, згідно з яким перші особи Нікарагуа, включно зі співпрезидентами, отримують “особисту недоторканність” та непідсудність міжнародним судам на території РФ. Запити про їхню екстрадицію Росія розглядати не буде. Аналогічна недоторканність передбачена і для російських чиновників у Нікарагуа.
Для кліки Ортеги-Мурільо Москва розглядається як ідеальне притулок. Це особливо актуально в нинішні часи, коли здоров’я 79-річного “команданте” Ортеги підірвано хворобами, і він взявся “перетрушувати” ряди “старих борців”, навіть відправивши рідного брата Умберто Ортегу до в’язниці.
Така внутрішня нестабільність, разом зі скороченням соціальної бази, може призвести до перевороту в Латинській Америці. Тому для подружжя Ортега-Мурільо критично важливо мати комфортабельний “запасний аеродром”.
На Китай, з яким вони також “загравали”, надії немає, а ось “друг і брат” Володимир – ідеальний варіант. Заради цього вони готові з пафосом визнавати окуповані українські території, сподіваючись на безпечну старість у Росії, як у випадку з Януковичем чи Башаром Асадом.
