НАТО потрібен план оборони країн Балтії

У світлі недавніх бойових успіхів Росії у незаконній війні проти України зростає тривога країн-членів НАТО на Балтиці щодо можливості агресії на своїй території. Росія розглядає свій поточний контроль над Донбасом, південним сухопутним мостом та Кримом як своєрідну перемогу, що може стимулювати подальші вторгнення до країн, які раніше перебували під впливом Москви.

 Незважаючи на значні втрати російських військ в Україні, експерти вважають, що Росія зможе відновити свою армію протягом трьох-п’яти років, зберігаючи свої повітряні, кібернетичні та космічні можливості, а також основну частину військово-морського флоту. У таких умовах НАТО отримує тимчасове вікно в три-п’ять років для зміцнення своєї стримуючої та при необхідності оборонної політики, яку необхідно зосередити на країнах Балтії та подати на саміті у Вашингтоні, пише  Аtlantic Сouncil.

Альянс НАТО повинен оголосити про зони відповідальності кожної держави-члена, оскільки лише регіональних планів оборони недостатньо. У рамках цих планів НАТО визначив сфери відповідальності для кожної країни-члена, хоча подробиці про розподіл зон відповідальності не були офіційно оприлюднені. Певні висновки можна зробити з восьми багатонаціональних бойових груп, які НАТО розмістив на своєму східному кордоні. Але бойові групи мають більшу значущість як символічний сигнал, ніж як реальні військові сили. Офіційне оголошення про те, які країни будуть надавати повний бойовий потенціал, включаючи сухопутні війська, протиповітряну оборону та логістику, сприяло б практичній реалізації нових планів та демонстрації їхньої реальності країнам Балтії та всім членам НАТО.

Другим кроком є ​​посилення розширеної передової присутності НАТО (EFP) у регіоні Балтії.

НАТО має призначити провідні європейські країни для кожної з країн Балтії, щоб забезпечити більший передовий потенціал та здатність надати значну підтримку у разі потреби. Наприклад, Німеччина вже очолила бойову групу в Литві та оголосила про розміщення постійної бригади у цій країні у грудні 2023 року – це лише перший крок. Канада фактично очолює багатонаціональну бойову групу в Латвії та також планує збільшити чисельність своїх сил у цьому регіоні. Однак через обмежений розмір своїх збройних сил Канада стикається з обмеженнями у посиленні своєї військової присутності. У зв’язку з цим Франція могла бути хорошим варіантом для спрямування сил EFP бригадного рівня до Латвії.

По-третє, необхідно на практиці реалізувати рішення Вільнюського саміту 2023 року про перехід від обмежених сил Балтійської місії повітряної поліції до розширеної місії Балтійської повітряної та протиракетної оборони.

Нарешті, НАТО має вже значно покращити свою здатність швидко перекидати великі сили на великі відстані. Модель сил НАТО передбачає сто тисяч сил високої готовності протягом десяти днів і двісті тисяч протягом десяти-тридцяти днів. Проте досягнення моделі потребує значних зусиль у сфері мобільності від усіх учасників оборонного альянсу.

НАТО також має провести перегляд свого командування та управління для ефективного протистояння можливої ​​агресії з боку Росії. Існуючі командні структури, відомі верховним головнокомандувачем об’єднаними збройними силами НАТО в Європі (SACEUR), були розроблені для підтримки операцій за межами регіону та призначені для сил чисельністю близько 40 тисяч осіб. Ні командування об’єднаних сил у Брюнссумі (Нідерланди), ні штаби в Неаполі (Італія) чи інших місцях не орієнтовані на повномасштабне протистояння, яке потрібне у разі російської агресії.