Найогидніша жаба, яка існувала ще в часи динозаврів: що про неї відомо

Пурпурова жаба більше схожа на щось середнє між землерийкою і бегемотом, мало нагадуючи звичайну жабу. Крім зовнішності, “свиноноса жаба” має інші цікаві особливості.

Про найбридкішу жабу в світі розповідає видання Forbes.

Чим особлива “свиноноса жаба”

Пурпурову жабу легко відрізнити від інших земноводних – у неї широке, роздуте тіло, крихітні круглі очі та міцні широкі кінцівки. Її ще називають “свиноносою” жабою через її найхарактернішу особливість – випнуте вперед рильце.

Відкриття цього виду – визначна подія, що відродила глобальний інтерес до збереження Західних Гатів, гірського хребта в Індії. Пуголовка цього дивного земноводного знайшли ще в 1917 році, але дорослу особину вдалося відшукати лише в 2003 році.

Пурпурову жабу можна назвати “живим викопним” – вона жила і розвивалася окремо від інших родин жаб, починаючи з Крейдяного періоду, тобто щонайменше 66 мільйонів років тому. Це відбувалося за мільйони років до утворення Австралійського та Антарктичного континентів.

Попри те, що місце проживання пурпурової жаби, тропічні ліси в Гатах, вважаються світовим осередком біорізноманіття, де мешкають генетично споріднені види, найближчі родичі “свиноносої” жаби живуть за тисячі кілометрів, по інший бік Індійського океану.

Дослідження показали, що найближчим родичем роду Nasikabatrachidae, від якого походить пурпурова жаба, є родина Sooglossidae, група жаб, що мешкає за 4023 км, на Сейшельських островах.

Цей зв’язок є одним з багатьох біологічних доказів існування суперконтиненту Гондвани, який почав розпадатися на сучасні континенти близько 180 мільйонів років тому. Тож знахідка “свиноносої” жаби стала величезним подарунком для науковців.

Спосіб життя пурпурової жаби

Пурпурові жаби є вправними землекопами, тому проводять основну частину життя під землею. Завдяки клиноподібному черепу і сильним кінцівкам “свиноносі” жаби можуть рити головою вперед крізь ґрунт. Видовжене рильце допомагає земноводному полювати на здобич – термітів, мурах, дощових черв’яків тощо.

Протягом усього року пурпурові жаби підіймаються на поверхню лише на кілька днів, задля продовження роду. Зазвичай це відбувається в період індійського мусону, сезону дощів.

Схоже на присоску рильце і плоске кругле тіло допомагають жабі чіплятися за вологі або затоплені камені, коли вона шукає ідеального партнера. Великі самки зазвичай несуть менших самців на спині, і жаб’яча пара долає скелі та водойми в пошуках оптимального місця для відкладання ікри.

Однак пуголовки, на яких можна натрапити лише напередодні проливних дощів щороку, вважаються місцевим делікатесом. Корінні жителі південно-західної Індії вірять, що малі земноводні мають лікувальні властивості

На жаль, як зазначають науковці, ця практика, а також вирубка лісів є основними загрозами для цього маловивченого виду, який з часом може опинитися під загрозою зникнення.