Халк серед ураганів. Нова анімація показує, як Мілтон за лічені години став таким сильним

Раніше цього року вчені попередили, що на світ чекає особливо екстремальний сезон ураганів — очікувалося, що кількість сильних і названих штормів буде такою великою, що у вчених просто не вистачить часу. Так і сталося, новий сезон ознаменувався ураганами, з рекордним посиленням, як ураган Мілтон, що ринув на узбережжя Флориди, пише IFLScience.

Відомо, що він за лічені години збільшився зі звичайного шторму на ураган категорії 5. Тепер NASA опублікували анімацію, в якій показали, як саме це відбувалося і чому Мілтон. По суті, став настільки сильним за такий короткий час.

Відомо, що Мілтон поширився на сушу як шторм категорії 3, спричинивши руйнування на західному узбережжі Флориди та залишивши мільйони людей без електрики. Протягом короткого часу інтенсивний шторм мав категорію 5 і метеоролог Ноа Бергрен описав його, як такий, що “наближається до математичної межі того, що може створити атмосфера Землі над цією океанською водою”.

NASA показали свою анімацію і пояснили, як урагану Мілтон за такий короткий час вдалося стати таким сильним. За словами вчених, шторм пережив “період швидкого посилення” після свого формування в затоці Кампече: вітри посилилися з 56 км/год до 257 км/год всього за 48 годин, оскільки центральний тиск різко впав.

За словами співробітників Студії наукової візуалізації NASA, на формування Мілтона, ймовірно, вплинула центральноамериканська хвиля. що обертається по колу — сезонна область низького тиску з центром над Центральною Америкою, яка призводить до великомасштабного руху проти годинникової стрілки або циклонічного потоку, який може поширюватися на:

• західну частину Карибського моря;
• південну частину Мексиканської затоки;
• затоку Кампече;
• далеку східну частину Тихого океану.

Науковці зазначають, що далі порожнина низького тиску перемістилася з південно-східної на південно-західну затоку, а грозова активність у цій ділянці призвела до формування області низького тиску. У результаті грозова активність, пов’язана з цим мінімумом виявилася досить організованою, щоб класифікувати її як тропічну депресію.

Далі експерти NASA спостерігали, як вона посилюється і перетворюється на ураган. Зазначимо, що вчені також пильно стежили за великими 10-кілометровими “вежами” всередині шторму, а також інтенсивним поверхневим дощем. Усі ці дані разом вказували на інтенсивну грозову активність у північній стіні ока. У результаті було виділено велику кількість тепла, яке надійшло в ядро шторму і послужило ознакою подальшого посилення.

Загалом, на думку вчених, сила урагану і його посилення були викликані незвичайною активністю у воді під ним.