Легендарний Флорентійський діамант вагою 137 каратів, який належав династії Габсбургів і зник після Першої світової війни, нарешті знайдено. Протягом століття світ вважав, що безцінний камінь був вкрадений або переогранений, але, як виявилося, він десятиліттями зберігався у банківському сейфі в Канаді у досить несподіваному контейнері.
Про це пише New York Times.
Діамант відомий своїм рідкісним жовто-зеленим відтінком і унікальним огранюванням. Він був зіркою колекції імператора Австро-Угорщини Карла I. У 1918 році, коли імперія розпадалася, Карл I організував таємне перевезення сімейних коштовностей до Швейцарії для безпеки.
Секрет імператриці Зіти
Як з’ясувалося, ключову роль у порятунку діаманта зіграла дружина Карла I — імператриця Зіта. Після втечі з Європи, коли їй та родині погрожували за протидію нацистському режиму, Зіта з вісьмома дітьми оселилася у Сполучених Штатах, а згодом — у Квебеку (Канада).
Її геніальний і простий секрет полягав у тому, що вона перевозила безцінні коштовності, у маленькій, непримітній картонній валізі. У ній був і цей легендарний діамант. Онук Зіти, Карл фон Габсбург-Лотрінген, розповів, що після прибуття до Канади «маленька валіза потрапила до банківського сейфа. І на цьому все скінчилося. В тому банківському сейфі вона просто залишилася».
Таємниця на століття
Згодом Імператриця Зіта повернулася до Європи в 1953 році і померла у віці 96 років. Проте вона тримала місцезнаходження Флорентійського діаманта в суворій таємниці. Зіта розповіла про нього лише двом своїм синам — Роберту та Родольфу. Вона також змусила їх пообіцяти, що вони нікому не розкажуть про таємницю до 2022 року.
«Чим менше людей про це знають, тим більша безпека», — пояснив її онук.
Родина Габсбургів, яка нарешті розкрила цю історичну таємницю, висловила надію виставити Флорентійський діамант у Канаді. Це буде подякою країні за те, що вона надала притулок імператриці Зіті та її дітям під час війни.
«У мене таке відчуття, що вона була дуже рада, що деякі важливі сімейні речі вона зберегла. Це було для неї історично дуже важливо», — додав Карл фон Габсбург-Лотрінген.
