Чоловік прожив всього декілька хвилин у найгучнішій кімнаті у світі: що з ним сталося

Після того, як моряк провів годину в найтихішій кімнаті у світі, інший чоловік заради експерименту випробував найгучніше приміщення.

Про це пише LADbible.

На перший погляд, ця непримітна кімната може мати вигляд як постмодерністська артінсталяція, яка не має нічого особливого, що ріже слух. Втім, насправді це ревербераційна камера, яка була спеціально спроєктована таким чином, щоб кожна поверхня могла відбивати звукову енергію, дозволяючи всьому простору зберігати однакову гучність.

Ця кімната також розташована в лабораторії Орфілд у Міннесоті, США, яка відома своєю сумнозвісною безеховою камерою. Але в цьому випадку, замість того, щоб зводити вас з розуму повною відсутністю звуку, ревербераційна камера відбиватиме шум назад на вас, поки він не стане нестерпним для людського вуха.

Це, мабуть, навіть більш неприємно, ніж перебувати в приміщенні, яке, як кажуть, настільки тихе, що можна почути звук власних органів.

Що ж відбувається з людиною в ревербераційній камері

Завдяки дивному і дивовижному світу Інтернету не бракує людей, готових піддати себе нестерпному болю в обмін на можливість стати популярним. Одним з таких людей є американський ютубер Раян Трахан, який зголосився з’ясувати, як довго він зможе протриматися. Спойлер: все закінчилося не дуже добре.

Прибувши до Міннесоти, творець контенту зустрівся зі Стівом Орфілдом, власником Orfield Laboratories та експертом зі звуку, щоб дізнатися, як працює простір.

“Ревербераційна кімната – це приміщення, яке майже на 100 відсотків відбиває звук”, – пояснив він. “Отже, де б ви не перебували в ревербераційній кімнаті, вона не стає ні голоснішою, ні тихішою… Звук скрізь однаковий. Чим голосніше ви говорите, тим він гірший”.

Для того, щоб провести експеримент, Орфілд запропонував Раяну відтворити класичну музику через колонки і подивитися, скільки часу мине, перш ніж реверберація звуків стане занадто неприємною для сприйняття. Не минуло й хвилини експерименту, як творець контенту відчув явний дискомфорт. Після майже двох хвилин перебування в кімнаті Трахан був змушений закрити вуха через “сенсорне перевантаження”.

Потім він спробував ходити і навіть танцювати, щоб відволіктися, перш ніж остаточно завершити експеримент через три хвилини і 37 секунд.

Згадуючи про неприємний досвід, Трахан зазначив, що він “фізично не міг” залишатися нерухомим через високий рівень шуму.