Китайський бум закінчився,- The Wall Street Journal

Фундаментальні проблеми Китаю, включаючи слабку демографічну ситуацію та великі борги, справді складні.

 Але також очевидно, що багато чого з того, що турбує Китай, є неприємним циклічним спадом, посиленим невдалим політичним вибором Пекіна. Велика промова прем’єр-міністра Лі Цяна 5 березня у Всекитайських зборах народних представників, його перша промова на новій посаді, не дала жодних гарантій того, що уряд визнає це чи готовий змінити курс, пише The Wall Street Journal.

На відкритті сесії китайського парламенту прем’єр виклав досягнення минулого року та завдання наступного року. Найбільші цілі не містили жодних сюрпризів: як і минулого року, Пекін прагне до «близько» 5% зростання, 3% інфляції та 12 мільйонів нових міських робочих місць.

«Що дивує і викликає занепокоєння, то це те, наскільки ці цілі розходяться з реальністю, враховуючи заходи, заплановані для їх досягнення, і те, в якому стані зараз знаходиться економіка», – зазначає WSJ.

Пекін справді стикається з деякими реальними фіскальними обмеженнями з огляду на те, наскільки марнотратними були місцеві органи влади за останнє десятиліття. І потенційне зростання явно знижується: дрейф вниз із середини 2010-х років, коли чисельність населення працездатного віку досягла піку, був особливо очевидним.

Але також здається дуже ймовірним, що політики засвоїли уроки минулих епізодів стимулювання і тепер ризикують припуститися помилки, подібної до тієї, якої припустилися західні політики після 2009 року: збереження занадто жорсткої монетарної та фіскальної політики, що призведе до тривалого періоду нижче потенційних темпів зростання та зайнятості.

Зважаючи на те, наскільки все погано, китайські короткострокові міжбанківські ставки та прибутковість державних облігацій залишалися помітно високими за останні півроку: приблизно на тому ж рівні, що і під час останнього великого спаду на початку 2016 року, коли і зростання, і інфляція все ще були значно вище.

Це може не мати великого значення для житлового сектора, де позичальники не виходять на ринок, тому що не вірять, що забудовники ще платоспроможні. Але це може мати велике значення для інших видів запозичень. За оцінками економістів французького банку Natixis, реальні, скориговані на інфляцію процентні ставки в Китаї з кінця 2021 року значно перевищують нейтральну ставку, яка б сприяла повній зайнятості та стабільній інфляції, і щоб виправити цю ситуацію, може знадобитися зниження реальних ставок майже на цілий процентний пункт .

Високочастотні дані про зайнятість за індексами менеджерів із закупівель є ще одним ключем до розуміння того, наскільки слабкою залишається вітчизняна економіка. Дослідницька консалтингова фірма Gavekal виявила, що сукупність субіндексів PMI зайнятості в Китаї, зважених за галузевою вагою на ринку праці, протягом більшої частини 2023 року була набагато нижчою від своїх довгострокових середніх показників. Практично все відставання посідає сферу послуг.

Значна частина реальних бюджетних видатків Китаю здійснюється поза бюджетом місцевими органами та державними банками, але фінансування цих видатків може бути ускладнене без зниження ставок – особливо якщо Пекін хоче уникнути витіснення і так слабких приватних інвестицій. У промові прем’єра пролунав натяк на більшу свободу дій за ставками, заявивши, що зростання грошової маси має відповідати цілям зростання та інфляції. Це ледь помітна зміна порівняно з торішнім закликом до збільшення грошової маси відповідно до номінального зростання. Але Лі також закликав до стабільності обмінного курсу і у своєму вступному слові наголосив на минулорічному уникненні «повеневих» стимулів.

Нарешті, враховуючи, як сильно все ще страждає сектор послуг, у мові про нього було напрочуд мало згадок – він згадувався рівно чотири рази, причому один раз у контексті «сучасного» сектору послуг, глибше інтегрованого з виробництвом. З іншого боку, «прагнення модернізації промислової системи» було виділено як перше головне завдання на 2024 рік.

Лі зазначив, що деякі додаткові державні стимули для підтримки споживчих витрат можуть бути в процесі розробки, заявивши, що уряд сприятиме програмам trade-in для споживачів. Пекін субсидував покупку автомобілів, наприклад, під час попередніх спадів.

Але уряд, схоже, все ще вірить, що зможе вийти з кризи за рахунок виробництва та експорту – навіть незважаючи на зростання протекціонізму за кордоном та численні ознаки спаду в китайському секторі послуг, який за правильного поштовху може пожвавитись.

Похмурі громадяни, великі муніципальні борги та спотворена модель фінансування нерухомості є нерозв’язними проблемами. Але найбільш структурною проблемою Китаю може бути його дедалі більш гнучкий політичний апарат.