Розкрито секрет порятунку планети: його зберігає випадкова колода віком 3 775 років

Учені більше не лякають кліматичною кризою, а прямо заявляють — вона вже тут. У результаті на планету обрушилися неймовірні хвилі спеки, посухи та лісових пожеж, а сезони ураганів і повеней стануть лише екстремальнішими. Через це останні десятиліття вчені все більше досліджень присвячують вивченню наслідків антропогенної зміни клімату, пише IFLScience.

Здавалося б, як у цьому питанні може допомогти звичайна колода? Виявляється, може. Новий аналіз одного 3 775-річного шматка дерева доволі багато розповів ученим про вирішення кліматичної кризи, відомої як “дерев’яне перестрибування”.

Не секрет, що дерева відіграють важливу роль у боротьбі зі зміною клімату, і на те є вагома причина: вони активно витягують вуглекислий газ із повітря, використовуючи його для фотосинтезу й вироблення енергії або створення нових дерев.

Проблеми починаються тоді, коли дерево вмирає. Щойно деревина стає мертвою, вона більше не здатна витягувати вуглець з атмосфери, ба більше — виділяє величезну кількість вуглецю. За словами лісового еколога Йорга Мюллера, який не брав участі в дослідженні, нині 8% вуглецю, що зберігається в лісах, зберігається в мертвих деревах, а зовсім не в живих.

Команда дослідників розкрила масштаб викидів вуглецю, що виділяються цими мертвими деревами — результати виявилися значно більшими, ніж кількість, яка виділяється викопним паливом щорічно. За словами Мюллера, щорічний викид вуглецю з мертвої деревини становить близько 115% вуглецю, що виділяється людьми.

Основне питання полягає в тому, чи можемо ми розв’язати цю проблему? Дерева можуть жити сотні, а то й тисячі років, але сподіватися лише на те, що всі вони житимуть вічно — недалекоглядно. Але тепер учені вважають, що розв’язанням проблеми може стати просте поховання.

Дослідники вважають, що це може спрацювати, але лише в тому разі, якщо мертва деревина буде похована належно. За словами провідного автора дослідження, професора кафедри атмосферних і океанічних наук Мерилендського університету Ніна Цзена, завдяки випадковому виявленню 2013 року стародавньої колоди ми тепер маємо уявлення про те, якими мають бути ці відповідні умови.

Дослідники ідентифікували колоду як червоний кедр віком майже 4 000 років. Після цього вони порівняли її зі свіжозрізаним зразком того ж виду і виявили, що старіша колода втратила лише менш як 5% вуглекислого газу, який вона зберігала. Що ж зробило це можливим?

Команда вважає, що ключ криється в типі ґрунту, що покриває колоду: глинистий ґрунт, поширений у районі Квебека, має особливо низьку проникність. Вчені вважають, що цей ґрунт міг би захистити колоду від усього, що могло б їй допомогти їй розкластися — не тільки від комах і грибків, а й від кисню. Схоже, це працює і навіть дуже добре.

Це хороші новини, оскільки глинистий ґрунт доволі поширений на планеті, а отже, деревні склепіння потенційно можуть стати недорогим і ефективним способом скорочення парникових газів, які викидаються в атмосферу щорічно.

Вчені визнають, що це навряд чи розв’яже проблему кліматичної кризи, але, ймовірно, він може допомогти стримати закипання планети на рівні до 1,5 °C.