Від тухлих яєць до запаху малини та рому: чим насправді пахне космос

Космос – майже ідеальний вакуум, і там майже немає повітря. А відповідно немає бути таких запахів, які ми відчуваємо на Землі. Щоправда, астронавти після повернення додому регулярно повідомляють про специфічні аромати.

За словами астронавтів, наш Всесвіт видає різні запахи – від аромату тухлих яєць до малини. Про це повідомляє BGR.

Чим пахне Місяць?

Астронавти постійно повідомляють про характерний, часто металевий або їдкий запах після виходів у відкритий космос і польотів на Місяць. Після повернення на Міжнародну космічну станцію та зняття шоломів багато хто розповідає про запах горілого стейку, розпеченого металу або зварювальних випарів.

Наприклад, астронавт НАСА Дон Петтіт описував це, як “приємний солодкуватий запах зварювальних випарів”, який нагадав йому про роботу з дуговим зварюванням. Інші астронавти відзначали схожі сенсорні враження, зокрема відчували запах горілого м’яса, печива та відпрацьованого пороху.

А учасники програми “Аполлон” стверджували, що кабіни після місячних прогулянок просякли запахом відпрацьованого пороху. Це неодноразово описував астронавт “Аполлона-17” Гаррісон “Джек” Шмітт.

Запах відпрацьованого пороху, ймовірно, набагато сильніше закарбувався у нашій пам’яті, ніж інші подібні запахи, – ділився враженнями він.

Аналогічне явище підтвердили й інші. Чарльз Дюк з місії “Аполлон-16” прямо зазначав, що місячний пил пахне порохом.

Чому так відбувається?

Вчені припускають, що атомарний кисень на низькій навколоземній орбіті може “прилипати” до матеріалів скафандру. Водночас за повторного підвищення тиску він реагує з навколишнім повітрям, утворюючи ці запахи. У такому разі можуть утворюватися озон або окислені сполуки, що спричиняють металеві аромати.

Щодо запаху місячного пилу, то одна з теорій пов’язує його з реактивними обірваними хімічними зв’язками, утвореними внаслідок зіткнень з метеоритами. Ці зв’язки потім реагують з повітрям у кабіні, утворюючи характерний запах пороху. Саме його астронавти відчували після прогулянок Місяцем.

Щоправда, чим довше місячний пил підпадає під вплив кисню та вологи, тим більше запах починає слабшати.

Які ще запахи астронавти відчували у космосі?

Смердючі комети

Завдяки місії “Розетта”, яка досліджувала комету 67P/Чурюмова-Герасименка, вчені змогли скласти справжню “парфумерну карту” цих крижаних тіл.

Керівниця місії Катрін Альтвегг описала цей букет як вкрай різкий і неприємний:

• сірководень: запах тухлих яєць;
• аміак: стійкий запах кінської стайні;
• формальдегід: задушливий, хімічний аромат;
• ціаністий водень: легкий відтінок гіркого мигдалю;
• метанол і діоксид сірки: домішки спирту та оцту;
• сірководень: легкий солодкуватий аромат.

Хоча астронавти описують окремі сильні запахи, варто відзначити, що вони присутні в комі комети (хмара пилу й газу, що оточує ядро комети) не у великій кількості. Натомість там переважають водяна пара, вуглекислий газ і чадний газ.

Тухлі яйця на Марсі

Вважають, що Марс з його тонкою, багатою на вуглекислий газ атмосферою та поверхнею, що переважно складається з мінералів, видає характерний запах. Хоча наразі люди не можуть його безпосередньо вдихнути та відчути.

Марсоходи та марсіанські орбітальні прилади виявили хімічний склад, який дозволяє припустити, що Марс пахне здебільшого газоподібною сіркою у поєднанні із солодкуватим крейдяним відтінком. Це можна пояснити тим, що марсіанський ґрунт містить велику кількість сірки, магнію, заліза, хлору та різних кислот. Таким чином, зіставляючи запахи окремих компонентів, дослідники можуть уявити запах Марса.

Науковці поки не виявили значних рівнів інших високоароматичних сполук у аналізах марсіанського ґрунту. Тому наразі сірчаний запах на Марсі є найбільш правдоподібним. Але навіть ці небагаті знання про запах “червоної планети” можуть бути не зовсім точними. Нещодавні спостереження не виявили у марсіанській атмосфері явної присутності сірковмісних газів, таких як карбонілсульфід, діоксид сірки або сірководень. І це вказує: якщо ці гази і присутні, то лише у малих кількостях або ж у ґрунтах їх значно більше, ніж у повітрі.

Отже, Марс потенційно може пахнути тухлими яйцями, але це ледь відчутно. Водночас цей запах ширитиметься не всією планетою, а лише в окремих місцях.

Титан: супутник, що пахне нафтою та бензином

Титан, що є супутником Сатурна, багатий на вуглеводні, зокрема на метан і етан. З них складаються як щільна помаранчева атмосфера, так і його поверхневі озера. В останніх взагалі немає води.

Такі ж самі сполуки, як на Титані, присутні й у сирій нафті та бензині на Землі. А це означає, що теоретично супутник Сатурна має запах, дуже схожий на нафту або бензину. Крім того, тут присутній усім знайомий цикл випаровування, хмарності та дощу.

Зауважимо, що чистий метан немає запаху. Запах, що нагадує бензин, пов’язаний з присутністю важчих вуглеводнів, таких як бензол. Вони мають солодкуватий, ароматичний запах розчинників і палива.

Центр Галактики: малина, ром і антифриз

У глибині Чумацького Шляху розташована величезна молекулярна хмара, яка називається Стрільцем B2. Там астрономи виявили багатство органічних молекул. Серед них – етилформіат. Саме ця сполука відповідає за смак лісової малини та аромат рому.

Однак не слід уявляти Галактику як гігантський десерт. Адже етилформіат – лише одна молекула у складній хімічній суміші, зокрема це стосується і малини. Ба більше, молекулярна хмара надзвичайно розсіяна, а це означає: навіть якби ми якимось чином змогли її відчути – запах був би надто слабким для нашого нюху.

Окрім етилформіату, Чумацький шлях складається з таких хімічних сполук і ароматів:

• етиленгліколь: компонент антифриз;
• ацетон: засіб для зняття лаку;
• спирти
  сірководень: пахне тухлими яйцями.

Хоча й поетично уявляти, що центр нашої галактики пахне малиною та ромом – насправді все набагато складніше у хімічному плані. Можливо, там присутній дуже неприємний і зрештою ледь відчутний запах.

Що дає вивчення запахів у космосі?

Вивчення запахів у космосі – це не просто розвага. Воно дає вченим цінне уявлення про хімію Всесвіту. Кожен унікальний запах походить від певної молекули, та, ідентифікуючи їх, дослідники можуть краще зрозуміти склад планет, місяців і міжзоряних газів, а також те, як планети та зірки ростуть і розвиваються.

До прикладу, сполуки сірки вказують на вулканічну активність, а вуглеводні – на процеси, які можуть бути пов’язані з основними елементами життя.

Запахи також дають уявлення про стан поверхні планет і місяців, а також про їхні атмосферні реакції. Це допомагає вченим уточнювати моделі далеких світів, які ми можемо безпосередньо спостерігати.

Таким чином запахи космосу – це не просто сенсорні деталі, а вікно у планетологію, астрохімію та історію нашої Сонячної системи.