ТЦК не зважатиме на інвалідність: кого можуть мобілізувати навіть з фізичними вадами

Попри поширену думку, статус особи з інвалідністю не завжди автоматично означає “бронь” від мобілізації. Згідно з українським законодавством, зокрема Законом «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усі громадяни з інвалідністю дійсно мають право на відстрочку. Але є нюанси. Про це нагадують фахівці.

Третя група інвалідності — найпоширеніша й найменш обмежувальна. Її отримують при захворюваннях або вадах, які лише частково впливають на працездатність. Це, наприклад:

• відсутність ока;
• відсутність трьох пальців на кінцівці;
• сколіоз III ступеня;
• надниркова недостатність;
• відсутність однієї легені чи нирки;
• онкологічні захворювання;
• інші хронічні діагнози, що не потребують постійного нагляду.

Повний перелік визначено Постановою Кабміну №1338 від 15 листопада 2024 року. Сам факт наявності інвалідності третьої групи не означає, що людину мобілізують — але вона може піти служити добровільно. Змушувати її ніхто не має права.

Що стосується відстрочки — її надають на термін від 6 до 12 місяців, залежно від рішення медико-соціальної експертної комісії. А отже, кожен випадок розглядається індивідуально.

Є ще важливий момент: якщо людина, перебуваючи в ЗСУ, отримала інвалідність (зокрема, третю групу), вона має право подати рапорт на звільнення за станом здоров’я. Але якщо хоче — може залишитися на службі.

Тим, у кого інвалідність безстрокова, не потрібно повторно проходити ВЛК. Якщо ж статус тимчасовий, повторна медкомісія обов’язкова — раз на 6–12 місяців.

Згідно з новими правилами, затвердженими 15 листопада 2024 року, є конкретні дедлайни:

• Люди віком від 25 до 60 років, які не проходили ВЛК у 2022–2024 роках, мають зробити це до 1 листопада 2025 року.
• Інші — до 1 квітня 2026 року.
• Якщо ж комісія була призначена після 1 січня 2025 року — термін проходження продовжено до 1 липня 2025 року.

І головне: у разі прострочення медогляду автоматично припиняються соціальні виплати і скасовується право на відстрочку від мобілізації. Тож тримати руку на пульсі в цьому питанні — не просто бажано, а життєво необхідно.