Україна за останнє десятиліття втратила майже два мільйони пенсіонерів. Якщо у 2015 році пенсійні виплати отримували понад 12,4 мільйона осіб, то станом на квітень 2025-го — лише 10,3 мільйона. І хоча така динаміка виглядає статистично, насправді за нею — складні та трагічні причини: війна, міграція, втрата територій і недоступність медицини.
На цьому тлі Пенсійний фонд України (ПФУ) зафіксував історичну подію — уперше за багато років йому вдалося завершити фінансовий рік з профіцитом. І не просто нульовим балансом, а понад 6 мільярдів гривень залишків на рахунках.
Менше пенсіонерів, більше грошей
У 2024 році ПФУ отримав 860,7 млрд грн доходів і витратив 854,5 млрд грн. Вперше за тривалий час обійшлося без дотацій з держбюджету. Ключовим чинником економії стало скорочення видатків на пенсії — 477,2 млрд грн проти запланованих 502,9 млрд. За рік кількість пенсіонерів зменшилась ще на 173 тисячі.
Кому держава платить пенсію?
В Україні основа пенсійної системи — солідарна модель: працюючі громадяни своїми податками забезпечують пенсії старшому поколінню. Щоб система була збалансованою, на одного пенсіонера має припадати щонайменше двоє працівників. Натомість в Україні — майже паритет: 10,6 млн працівників на 10,3 млн пенсіонерів. За європейськими стандартами це критичне співвідношення.
Серед пенсіонерів жінки становлять 60%. Багато чоловіків виходять на пенсію достроково — завдяки пільгам для військових, силовиків чи працівників шкідливих виробництв.
Цікаво, що щорічна кількість нових пенсіонерів не змінюється: у 2024 році на заслужений відпочинок вийшли 436 тисяч осіб — стільки ж, як і в 2015-му.
Пенсії зросли, але не для всіх
У 2024 році середня пенсія в Україні зросла на 7,5% — до 5789 грн, а на момент червня 2025-го становить уже 6341 грн. Водночас мінімальна пенсія заморожена — на рівні 2361 грн, що при нинішньому рівні інфляції не дозволяє навіть покрити базові витрати.
Чому пенсіонерів стало менше?
На відміну від країн Європи, де старіння населення створює навантаження на соціальні системи, в Україні відбувається зворотний процес. Причини болісні: війна, загибель мирного населення, евакуація, еміграція, відсутність якісного доступу до медицини, втрата контролю над частиною регіонів.
Тож, з одного боку — фінансова стабілізація ПФУ, з іншого — тривожна соціальна реальність, яка змушує переосмислити довгострокову перспективу пенсійної системи.
Джерело: today.ua
