Пенсійні мільярди з радіоактивним присмаком: як Чорнобильська зона перетворилася на податковий рай

В Україні несподівано знайшли новий вид “економічного туризму”: прописка в Чорнобильській зоні відчуження. Виявляється, це не тільки небезпечно, але й вигідно. З початку повномасштабного вторгнення РФ кількість українців, які скористалися цією схемою, зросла від 10 000 до вражаючих 135 400 осіб. Це число викликає шок не лише через масштаб, але й через суму, яку ця практика викачує з бюджету країни — 15 мільярдів гривень на рік.

Такі дані озвучила заступниця міністра соціальної політики Дарина Марчак в інтерв’ю Forbes, а ми розбираємо, як і чому Україна опинилася в центрі цієї пенсійної аномалії.

Як працює схема

Все просто, як двері непридатного для життя будинку у зоні відчуження. Українці, які жодного разу не наближалися до Чорнобиля, прописуються там — іноді навіть у квартирах, де формально живуть десятки осіб одночасно. Через суд вони отримують статус “мешканця зони радіаційного забруднення”, а з ним і щомісячну доплату до пенсії.

“Сьогодні такі виплати отримують майже 135 400 пенсіонерів. А ще два роки тому таких людей було лише близько 10 000, і це обходилося державі у 51,4 млн грн на місяць”, — каже Марчак.

1,5 мільярда гривень на місяць — на фіктивні прописки

З 2022 року розміри витрат на ці “доплати” виросли в геометричній прогресії. Сьогодні це близько 1,5 млрд грн щомісяця, або 15 млрд грн на рік. І це на фоні війни, коли кожна гривня бюджету мала б іти на оборону та відновлення економіки.

Правоохоронці виявили цілу низку випадків, коли люди масово прописуються у будинках, що не мають водопостачання чи навіть даху. Іронія ситуації в тому, що це відбувається у зоні, яку всі нормальні люди намагаються обійти десятою дорогою.

Від історичної справедливості до сучасного хаосу

Марчак пояснила, що спочатку доплати до пенсій були логічним заходом для тих, хто постраждав від Чорнобильської катастрофи. У 1990-х роках такі виплати призначали людям, які проживали в зоні аварії у період з 1986 до 1993 року. Проте у 2008 році цю норму скасували, що, здавалося б, мало закрити питання.

Але реалії судової системи і “творчий підхід” громадян зробили своє: нова схема дозволяє отримувати статус “мешканця зони” і, відповідно, гроші навіть тим, хто радіацію бачив лише у шкільному підручнику.

Що робити

Уряд уже пропонує рішення: до проєкту бюджету на 2025 рік внесено норму, яка відновлює логіку початкового підходу. Доплати зможуть отримувати лише ті, хто реально проживав у зоні з 1986 до 1993 року. Цей крок має на меті закрити бюджетну діру, яку створили псевдопоселенці.

Питання в тому, чи зможе ця зміна впоратися з хвилею судових рішень, які часто працюють не на користь держави. А поки чиновники розробляють плани, український бюджет продовжує втрачати мільярди, які могли б бути витрачені значно ефективніше — наприклад, на відновлення країни після війни.

Радіоактивний рай чи бюрократичний пекло

Чорнобильська зона завжди асоціювалася з трагедією, але зараз вона стає символом іншого лиха: неврегульованої соціальної політики. В умовах війни ця ситуація виглядає як черговий привід для сорому. Україні потрібні не тільки герої, а й відповідальні громадяни, які думають про майбутнє, а не про схеми.