Вчений випадково виявив химерні стародавні структури там, де їх не повинно бути

Нещодавно виявлені в Марокко скам’янілі відбитки древніх мікробних колоній вказують на необхідність розширення пошуку найдавніших форм життя в більш глибокі і нестабільні райони. Про це пише Live Science.

Зморшкуваті скам’янілі структури, знайдені в Центральному Високому Атласі, відбилися на турбідітах – відкладах, що утворилися в результаті підводних зсувів. Дослідники були здивовані, побачивши відбитки на цих турбідітах, оскільки більшість сучасних мікробних спільнот ростуть на мілководді, де фотосинтезуючі бактерії можуть отримувати енергію від світла, що проникає крізь хвилі.

Турбідіти в Марокко, навпаки, утворилися 180 мільйонів років тому на глибині не менше 180 метрів від поверхні.

“Зморшкуваті структури не повинні знаходитися в такому глибоководному середовищі”, – заявила Роуен Мартіндейл, геобіолог з Техаського університету в Остіні.

Вона є провідним автором статті, опублікованої в журналі Geology, що описує цю дивовижну знахідку. Вчена натрапила – майже в буквальному сенсі – на скам’янілості, вивчаючи стародавні рифи в марокканській долині Дадес. Під час прогулянки вона помітила зморшкуваті, схожі на хвилі структури на тонкому пісковику і алевріті під ногами.

Особливості структур

Цікаво, що ці зморшкуваті структури виглядали як відбитки фотосинтезуючих мікробних матів – шаруватих спільнот бактерій, які часто утворюються на відкладах у ставках, океанах та інших водоймах. Але ці скам’янілості зазвичай старші за 540 мільйонів років, оскільки тонкий візерунок зазвичай стирається діяльністю тварин з плином часу, а до 540 мільйонів років тому тварин було небагато.

Як повідомляють вчені, скам’янілості не могли бути фотосинтезуючими, оскільки дуже мало світла проникало б у воду до їх рівня. Однак хімічний аналіз виявив високий вміст вуглецю в цих шарах породи – ознака того, що зморшки були утворені життям. У статті сказано:

“Це життя, ймовірно, було хемосинтетичним, тобто отримувало енергію за допомогою хімічних реакцій, а не від сонячного світла, пишуть Мартіндейл і її колеги. Замість цього ці організми харчувалися сіркою або іншими сполуками. Сьогодні хемосинтетичні мікробні мати утворюються на континентальних шельфах, де також відбуваються підводні зсуви і турбідіти”.

Дослідники виявили, що ці зсуви, можливо, зіграли вирішальну роль у циклі, що дозволив мікробам процвітати. Зсуви, що скочувалися з континенту в глибокий океан, забирали органічний матеріал, який розкладався і утворював такі сполуки, як метан або сірководень – ласий шматочок для хемосинтетичного життя. У проміжках між зсувами мікробні килими процвітали. Іноді їх змивав інший грязьовий потік, але в інших випадках їх сліди зберігалися.

Цікаво, що це відкриття передбачає, що вченим слід розширити пошук ознак зморшкуватих структур від мілководних утворень до порід, що спочатку сформувалися в більш глибоких водах. Це може привести їх до отримання додаткової інформації про найдавніші хемосинтетичні організми.

“Структури у вигляді зморшок є дійсно важливими свідченнями ранньої еволюції життя”, – додала Мартіндейл.