Вчені з’ясували, чому на Землі мільйони років трималась спека після масового вимирання

Понад 250 мільйонів років тому на Землі відбулося найбільше масове вимирання, яке спричинило зникнення майже всього життя. Причиною стала зміна клімату, яка затягнулася на мільйони років.

Як пише Science Alert, катастрофа сталася близько 252 мільйонів років тому під час Пермсько-тріасового періоду. Тоді вимерло до 94% усіх морських видів і близько 70% тварин і рослин на суходолі. Ключовою причиною називають виверження Сибірських трапів — потужне вивільнення лави, що призвело до різкого зростання концентрації парникових газів в атмосфері.

Температура повітря на суші, за підрахунками дослідників, піднялася на 6–10°C. На екваторі середня температура сягнула понад 34°C — майже на 8°C вище за сучасні показники. Це створило умови, в яких вижити могли лише поодинокі види.

Вчені з Університету Бірмінгема з’ясували, чому Земля залишалася у стані надмірної спеки ще близько 5–6 мільйонів років після головного виверження. Виявилося, що визначальну роль зіграв колапс тропічних і субтропічних лісів — основного природного механізму поглинання вуглекислого газу.

До катастрофи на планеті переважали торф’яники, тропічні ліси та густі зелені зони. Але після зміни клімату рослинність у середніх і низьких широтах майже зникла. На їхньому місці з’явилися лише примітивні папороті та лікоподи, які не могли ефективно фіксувати вуглець. Через це концентрація CO₂ залишалася високою, а температура трималася критичною ще мільйони років.

У своїй роботі науковці застосували модель вуглецевого циклу SCION і показали, що таке зниження «чистої первинної продуктивності» рослин стало причиною надзвичайної тривалості спеки. Лише коли ліси почали відновлюватися, поглинання вуглецю знову стало ефективним, і клімат поступово почав стабілізуватися.

Автори дослідження застерігають: нинішнє глобальне потепління розвивається значно швидше, ніж у Пермському періоді, і нагадують, що роль лісів у стримуванні кліматичних змін залишається критично важливою.