Вчені назвали єдиного хижака, якого бояться білі акули: як він паралізує жертву

Великі білі акули, які довго вважалися найнебезпечнішими в океані, виявилися беззахисними перед одним хижаком — косатками. Дослідники вперше зафіксували, як косатки використовують тонічну іммобільність акул для легкого доступу до їхньої поживної печінки.

Про це пише sciencealert.

Серед усіх морських створінь лише один хижак може навести страх навіть на велику білу акулу — тварину, яку довгий час вважали найнебезпечнішою в океані. Біля берегів Південної Африки пара косаток (Orcinus orca) вже відома тим, що переслідує білих акул (Carcharodon carcharias) і змушує їх покидати свої території. Тепер, уперше, інша група косаток була помічена під час нападу на білих акул біля узбережжя Мексики — і їхня тактика вражає своєю винахідливістю.

Косатки особливо цінують акул за їхні великі, поживні печінки. Зграя Монтесуми, яку раніше бачили під час полювання на китових акул, навчилася паралізувати білу акулу перед тим, як дістати цей поживний орган.

«Я вважаю, що косатки, які харчуються пластинозябровими — акулами та скатами, — можуть уполювати велику білу акулу будь-де, якщо забажають. Ця поведінка є доказом високого інтелекту косаток, їхнього стратегічного мислення та розвиненого соціального навчання, адже техніки полювання передаються між поколіннями всередині зграї», — розповів морський біолог Ерік Ігера Рівас із Conexiones Terramar та Pelagic Life.

Білі акули демонструють дивну реакцію, коли їх перевертають на спину — вони завмирають у стані, відомому як тонічна іммобільність. Саме цю особливість косатки використовують під час полювання.

П’ятеро дорослих косаток працюють злагоджено, перевертаючи молоду акулу, щоб вона втратила здатність рухатися.

«У цьому стані акула стає беззахисною, що дозволяє косаткам легко дістатися до її поживної печінки й, можливо, інших органів, залишаючи решту тіла», — пояснив Ігера.

Перші такі випадки зафіксували у серпні 2020 та 2022 років. Ймовірно, полювання мають сезонний характер, пов’язаний із періодом народження акуленят. Після вдалого нападу косатки забирають лише печінку, залишаючи тушу.

Печінка білих акул надзвичайно велика та містить багато жирів, що робить їх бажаною здобиччю. Трофей ділиться між усією зграєю, включно з малюками.

Полювання переважно на молодих акул може допомагати косаткам уникати травм.

«Дорослі білі акули миттєво реагують на появу косаток — вони залишають свої сезонні місця й не повертаються туди місяцями. А молоді акули можуть бути занадто наївними. Ми поки що не знаємо, чи втеча білих акул від хижаків є вродженою реакцією, чи такій поведінці вони мають навчитися», — розповів морський еколог Сальвадор Йоргенсен із Каліфорнійського університету.

Від 1990-х років косаток неодноразово бачили під час полювання на різні види акул, але саме зграя Монтесуми наразі є єдиною, що настільки спеціалізувалася на цій здобичі.

«Збирання інформації про унікальну поведінку косаток у цьому регіоні допоможе нам визначити їхні ключові місця проживання. Це дозволить створити охоронні зони й розробити ефективні плани управління для зменшення впливу людини», — підсумувала морська біологиня Франческа Панкальді з Мексиканського міждисциплінарного центру морських наук.