Учені остаточно дізналися, чому Марс є “червоною планетою”

Те, що Марс є “червоною планетою” знає практично кожна людина на планеті, навіть не сильно заглиблюючись у космічну тематику. Але нове дослідження змінює уявлення вчених про те, чому саме ця планета має такий характерний відтінок.

Ба більше, воно може свідчити про більш вологе і потенційно населене минуле Марса, пише Forbes.

Чому Марс такий “червоний” – головна причина

Поверхня Марса вкрита тонким шаром пилу з оксиду заліза, який розноситься вітром по планеті вже мільярди років. Однак досі було неясно, чи утворилася ця “іржа” в сухих або вологих умовах.

Використовуючи дані з марсіанських орбітальних апаратів і лабораторні експерименти, вчені з’ясували, що червоний колір планети зумовлений наявністю феригідриту – багатого на воду оксиду заліза.

Тривалий час вважалося, що причиною червоного відтінку є гематит – мінерал оксиду заліза, основний компонент залізної руди, який, як передбачалося, утворився в умовах сухого клімату.

Це відкриття наближає планетологів до розгадки водного минулого Марса – і до розуміння того, чи міг він колись підтримувати життя.

Феригідрит на Марсі

Точне визначення хімічного складу марсіанської іржі змінює колишні уявлення. Феригідрит зазвичай утворюється у воді, а це означає, що він міг сформуватися тільки тоді, коли на поверхні Марса ще була вода.

“Основний висновок полягає в тому, що, оскільки феригідрит міг утворитися тільки за наявності води, Марс “заіржавів” раніше, ніж ми припускали”, – пояснює науковий співробітник Браунівського університету (США) Адомас Валантанас, який раніше працював у Бернському університеті (Швейцарія), де і почалася ця робота.

Він є провідним автором статті, опублікованої цього тижня в журналі Nature Communications.

Дослідники з’ясували, що феригідрит у поєднанні з базальтом – вулканічною породою – найкраще відповідає складу мінералів, які спостерігаються на Марсі.

“Марс, як і раніше, залишається Червоною планетою. Просто тепер ми краще розуміємо, чому він червоний”, – пояснює Валантанас.

Ці результати ставлять під сумнів колишні припущення про те, що поверхня Марса залишалася сухою протягом мільярдів років.