У якому віці мозок людини досягає піку: вчені дали відповідь

Ми звикли думати, що найкращі роки для навчання та розумової діяльності – це молодість. Існує теорія, що вже після тридцяти починається невидимий відлік “до спаду”, а після п’ятдесяти – час згасання. Та наука спростовує цей міф.

Нове дослідження, опубліковане в журналі Intelligence, доводить: загальне психологічне функціонування людини досягає свого піку не в 20, а у віці між 55 і 60 роками. Іншими словами, у період, коли хтось вважає себе “надто дорослим для проривів”, мозок працює з максимальною ефективністю – поєднуючи досвід, емоційну зрілість і здатність до стратегічного мислення.

Команда дослідників проаналізувала 16 ключових психологічних вимірів, серед яких – логічне мислення, пам’ять, емоційний інтелект, моральне судження, а також відомі “великі п’ять” рис особистості: екстраверсія, емоційна стабільність, добросовісність, відкритість досвіду й доброзичливість.

Зіставивши результати численних масштабних досліджень, вчені з’ясували: більшість цих характеристик досягають максимуму далеко за межами молодості.

Наприклад,

• добросовісність – приблизно у 65 років,
• емоційна стабільність – близько 75,
• а здатність протистояти когнітивним упередженням, тобто мислити без стереотипів і поспіху, – поліпшується навіть до 80 років.

Коли всі ці дані об’єднали у спільну шкалу, виявилося, що загальний показник психологічного функціонування досягає піку саме між 55 і 60 роками.

Це відкриття пояснює багато явищ, які ми й так спостерігаємо навколо. Чому досвідчені політики часто ефективніші за молодших, чому керівники великих корпорацій або науковці роблять найсміливіші рішення саме після п’ятдесяти.

Мозок у цей період не такий швидкий, як у двадцять, але набагато розважливіший, глибший і стабільніший. Замість імпульсивності приходить стратегічне мислення, замість сумнівів – чіткість рішень.

Саме тому вік 55–60 років виявився золотим періодом для аналітичної діяльності, керівництва, викладання чи прийняття складних рішень.

Попри це, суспільство досі часто сприймає середній вік як межу: мовляв, “час поступатися молодим”. У деяких професіях навіть діють вікові обмеження: пілоти міжнародних рейсів мають залишати кабіну у 65, а авіадиспетчери – ще раніше.

Однак дослідження свідчать: вік сам по собі не визначає когнітивних можливостей. Є люди, які зберігають гостроту мислення, пам’ять і гнучкість розуму навіть після сімдесяти. Тож оцінювати варто не за паспортом, а за реальними здібностями.

Ці результати – потужний аргумент на користь вікової інклюзивності у роботі. Адже люди середнього віку часто приносять у команду те, чого не вистачає молодшим: виваженість, стратегічне бачення, моральну відповідальність.

Історія доводить це знову й знову:

• Чарльз Дарвін опублікував “Походження видів” у 50 років.
• Глухий Бетховен створив свою Дев’яту симфонію у 53.
• А Ліза Су у 55 років очолила компанію AMD і здійснила один із найуспішніших технологічних проривів сучасності.

Тож, можливо, настав час перестати сприймати середній вік як зворотний відлік – і почати бачити в ньому справжній пік людського розуму.