Розмах крил довший за маленький літак: що відомо про найважчого птаха, який коли-небудь літав

Більшість людей вважає, що для польоту потрібно бути легким. Однак палеонтологічні знахідки доводять, що природа не завжди дотримується наших інтуїтивних суджень.

Про дивовижні характеристики найважчого птаха в історії, який при цьому вмів літати, розповів Forbes.

Розміри, що вражають уяву

Argentavis magnificens («Величний птах Аргентини» в перекладі з латини) жив у пізньому міоцені, приблизно 6–8 мільйонів років тому, на території сучасної Аргентини. Він належав до вимерлої групи хижих птахів тераторнітид, які є родичами сучасних стерв’ятників.

Завдяки добре збереженим скам’янілостям науковці змогли точно відтворити його параметри:

• Розмах крил: від 5 до 7 метрів, що робить його птахом із найширшими крилами, відомим науці. Для порівняння: це більше, ніж у легкомоторного літака Cessna 152.
• Вага: приблизно 70–80 кг. Це значно важче за будь-якого сучасного птаха (сьогоднішні рекордсмени, що вміють літати, — це андські кондори, які важать лише 10–15 кг).

Спосіб життя: пішохід і хижак

Попри свої габарити, Аргентавіс не був незграбним. Його довгі ноги вказують на те, що він багато часу проводив на землі, ефективно пересуваючись відкритими рівнинами.

Дослідження 2013 року свідчать, що він був опортуністичним хижаком і падальником:

• Він міг полювати на дрібну та середню здобич та споживав 5–10 кг м’яса на день.
• Завдяки розмірам він легко відганяв інших хижаків від туш тварин, подібно до сучасних стерв’ятників.

Як Аргентавіс міг літати

Це головне питання, яке турбувало вчених, адже вага у 70 кг наближається до теоретичної межі для махового польоту в умовах земної гравітації.

Дослідження 2022 року показало, що Аргентавіс не був пристосований до постійного махання крилами — його грудні м’язи були надто слабкими для цього.

Натомість він був майстром планерування.

• Швидкість: Він міг крейсувати зі швидкістю 60–70 км/год та долати сотні кілометрів без значних витрат енергії.
• Зліт: Це було найважчим завданням. Птах не міг просто злетіти з місця. Йому доводилося бігти схилом униз, злітати проти сильного вітру або використовувати висхідні потоки теплого повітря (терміки).

Саме залежність від умов середовища, ймовірно, і стала причиною його вимирання. Коли клімат змінився, зникли необхідні вітри та терміки, без яких гігант просто втратив можливість підніматись у повітря.