Кліматичні зміни спричиняють зміну сезонних ритмів у багатьох регіонах. Деякі традиційні пори року стираються, натомість з’являються нові — спричинені діяльністю людини.
За даними LiveScience, на зміну знайомій сезонності приходять так звані антропогенні сезони. Вони виникають внаслідок екологічних зрушень, вирубки лісів, забруднення атмосфери й вод, а також глобального потепління. Ці трансформації не лише змінюють ритм природи, а й впливають на соціальне та економічне життя цілих регіонів.
Одним із прикладів є «сезони серпанку» в Південно-Східній Азії — наслідок масового випалювання рослинності, що перетворює повітря на токсичний туман на тижні. Інший — «сезон сміття» на індонезійському узбережжі, коли щороку океан приносить тони пластику. Ці явища загрожують здоров’ю місцевого населення, б’ють по туризму та змінюють звичний ритм життя.
Паралельно з появою нових сезонів деякі зниклих викликають тривогу у науковців. У північній Англії зменшились періоди гніздування морських птахів, а в Альпах зимовий сезон фактично зникає через відсутність стійкого снігового покриву. Це зриває природні цикли флори й фауни та ставить під загрозу цілі галузі — від фермерства до гірськолижного туризму.
Фахівці також описують явища «синкопованих сезонів» — коли погодні умови стають хаотичними. У регіонах з помірним кліматом літо стає надмірно спекотним, зима — нетипово теплою, а міжсезоння супроводжуються бурями, посухами чи градом. Такі коливання позбавляють передбачуваності і заважають плануванню в агросекторі.
Інший тип — «аритмічні сезони», коли змінюються часові межі природних подій. Від ранньої весни до надто тривалого цвітіння — все це впливає на екосистеми. У басейні Меконгу, приміром, нетипова сезонність порушила землеробські та рибальські цикли, зробивши традиційні промисли непридатними.
Ці зрушення мають наслідки і для продовольчої безпеки. У Таїланді будівництво дамб і глобальне потепління зруйнували усталені режими зрошення, що призвело до неврожаю та втрати доходів у місцевих фермерів. Брак опадів і нестабільний клімат підривають основи економік, що трималися на природних циклах.
В окремих випадках громади намагаються адаптуватися — зокрема, через впровадження систем очищення повітря або створення локальних прогнозів нових сезонів. Але без ліквідації першопричин — вирубки, забруднення, недбалого планування — це дає лише тимчасовий ефект.
Цивілізація мусить переосмислити своє ставлення до часу. Годинники, календарі, графіки — всі ці інструменти не враховують локальних природних ритмів. Корінні народи, навпаки, орієнтувалися на дощі, сонце, фази місяця й поведінку тварин. Саме в їхньому досвіді, як зазначають дослідники, криється потенціал для нової, стійкої взаємодії з планетою.
